Цетляк Станіслав Іванович — Вікіпедія

|Примітки=

Станіслав Цетляк (1937, Любівка, Волноваського р-н — 1993, Слов'янськ) — письменник, літературознавець Донеччини.

Після закінчення школи протягом року працює на будівництві каналу Сіверський Донець. Надалі працював на цілині в Казахстані, куди подався після 2-х років армії. У 1959 році вирішує отримати філологічну освіту, для чого подається до Львова. У цей час друкувався у «Вільній Україні». У 1964 році отримує посаду вчителя в м. Макіївка Донецької області. Друкується в «Комсомольці Донбасу». Станіслав Цетляк викладав у Криворізькому педінституті^[1] . 1988 року Цетляк став кандидатом філологічних наук, захистивши дисертаційну роботу «Проблема соотношения литературы и народного сознания в художественном мышлении Л. Н. Толстого» : автореферат 10.01.01 Тартуський державний університет. Тарту, 1988.

1965 року у видавництві «Донбас» виходить дебютна збірка творів «А світ такий великий», що вміщувала 8 творів та передмову М. Лісовської. Дослідниця порівняла 28-річного новеліста з В. Стефаником — парадигматична стильова платформа. У журналі «Літературна Україна» з'являється компліментарна стаття Л. Бойка «Не треба красивості»(1985, № 82). Ця перша і остання збірка мала наклад у 9800 примірників. Відомо, що у 1966 Станіслав Цетляк готує нову збірку — «Одинокість», яка вміщує вже 27 творів.

Помер у Кривому Розі.

1. «Волейбол».
2. «Блакитний автобус».
3. «А світ такий великий».
4. «Захмелене сонце».
5. «Перша прелюдія».
6. «Дід Мусій».
7. «Бджоли летять у сонце».

+ 8-ий твір.

Лаконізм у виражальних засобах, увага до експресіоністичної деталі, особлива світоглядна позиція.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2015)