Цінхай-Тибетська залізниця — Вікіпедія

Цінхай-Тибетська залізниця
Дата створення / заснування	1984
Країна	КНР
Власник	Китайська залізниця
Обмеження швидкості	44 метр на секунду
Оператор	China Railway Qingzang Groupd
Дата офіційного відкриття	2006
Ширина колії	європейська колія
Початкова чи кінцева точка	Xining railway stationd і Лхаса
З'єднується з	Lhasa–Shigatse Railwayd
Довжина або відстань	1956 км
Маршрутна карта	Q62596893?
Тип електрифікації	25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd і non‐electrified railway systemd
Стан використання	використовується[d]
Цінхай-Тибетська залізниця у Вікісховищі

33° пн. ш. 96° сх. д. / 33° пн. ш. 96° сх. д. / 33; 96

Цінхай-Тибетська залізниця (кит. 青藏铁路, пін. Qīngzàng Tiělù) — найвисокогірніша залізниця у світі, «залізниця на дах світу» (англ. Train to roof world), що сполучає адміністративний центр Тибету — Лхасу через Голмуд і Сінін зі всією рештою залізничної мережі країни, прокладена через Тибетське нагір'я та гори Кунь-Лунь. 1 липня 2006 року відкрився регулярний пасажирський рух на всій магістралі Цинхай-Тибету. Весь шлях від Пекіна до Лхаси займає 48 годин.

Перша ділянка Сінін—Голмуд, протяжністю 814 км, здана в експлуатацію в 1984 році. Друга ділянка Голмуд—Лхаса, протяжністю 1142 км, побудована в 2001—2006 роках.

Технічні характеристики лінії другої черги: протяжність 1142 км, 965 км на висоті більше 4000 м, максимальні ухили 20‰, мінімальні радіуси кривих 600 м, вертикальних — 800 м. Розрахункова швидкість руху 100 км/год. 7 тунелів і 675 мостів, загальною протяжністю майже 160 км. Лінія одноколійна з роз'їздами, неелектрифікована. Але при цьому, зроблені заділи під можливу електрифікацію лінії в майбутньому, а так само під моживість збільшення швидкостей.

У тутешніх місцях часто відбуваються бурі, швидкість вітру може сягати 150 км/год. Половина магістралі розташована в сейсмонебезпечній зоні — спостерігаються землетруси, силою 8 і більше балів за шкалою Ріхтера.

Інша проблема — вічна мерзлота. В таких умовах розташовано 640 км лінії. Варто відзначити, що вічна мерзлота в Тибеті особлива високогірна. Вона має деякі відмінності, від мерзлоти в північних широтах. Для вирішення проблеми були запрошені російські інженери. Став у пригоді їхній досвід прокладки тунелів. На магістралі Цінхай-Тибет розташований найвисокогорніший тунель у світі, на висоті 4 905 м, а найдовший тунель магістралі — більше 3 300 м розташований на висоті 4 264 м за 80 км від Лхаси.

Окремим рядком реалізації проекту була екологія. Значна частина мостів, розташованих на лінії зроблена для безперешкодного проходу під ними тварин (яків). Так само використані і технології шумопоглинання.

На ділянці Голмуд—Лхаса збудовано 45 станцій, планується ще 13^[1]. 38 станцій не мають свого обслуговуючого персонала й керуються з центра в Сініні. Найвища станція залізниці — Тангла. Вона розташована на висоті 5 068 м над рівнем моря — це найвища залізнична станція у світі. Поряд із станцією немає ні міста, ні селища. Потяги тут зупиняються нечасто, при цьому пасажирські вагони завжди залишаються закритими — виходити на платформу пасажирам заборонено: адже на такій висоті відсоток кисню в повітрі 60%—40% у зрівнянні з рівнем моря. Неподалік від неї потяги проходять найвищу точку маршруту — 5 072 м.

Вартість квитка від Пекіна до Лхаси становить (4 064 км) від 389 до 1 262 юаней, у загальному та м'якому вагонах відповідно.

На ділянці курсує п'ять пар потягів. Пасажирські вагони були спеціально розроблені фірмою «Бомбардьє» (Bombardier). Вагони повністю герметичні розраховані на швидкість руху до 120 км/год. У вагонах три класи: сидячий, плацкарт і люкс. Написи китайською скрізь продубльовані тибетською та англійською. Дизельні локомотиви для лінії вироблені в Пенсільванії на заводах концерну «Дженерал Електрик».

Під кожним пасажирським сидінням розташований роз'єм для підключення кисневої трубки і пульт управління. При раптовій розгерметизації автоматично відкидаються індивідуальні кисневі маски. Медичні працівники супроводжують пасажирські потяги.

Ще в 1958 Мао Цзе Дун доручив розглянути можливість будівництва залізниці в Тибетський автономний район, не зважаючи на те, що досвіду будівництва залізниць в таких, екстримальних умовах тоді не було ні в кого.

Роботи по першій черзі будівництва залізничній магістралі почались у 1960 році. До 1962 року була повністю розроблена і затверджена документація. Будівництво велося силами ув'язнених — таким чином виконувалася задача максимально скоротити витрати. У 1979 році в Голмуд прийшла залізнична колія. Будівництво дороги далі в гори, через ускладнення стану здоров'я ув'язнених-будівників, пов'язані з кисневим голодуванням, умови вічної мерзлоти, примусили зупинити будівництво. В перші роки, ділянка Сінін—Голмуд використовувалася виключно військовими, і лише в 1984 році, вона відкрилася для пасажирського руху.

У лютому 2001 року, китайський держбуд схвалив продовження будівництва магістралі, оголосивши його завершення одним з державних пріоритетів^[2]. 29 липня 2001 року з двох кінців, з Лхаси і з Голмуда загони будівників рушили назустріч один одному. Ділянка першої черги піддалась серйозній модернізації, що дозволило істотно збільшити пропускну здатність ділянки. 15 жовтня 2005 року, будівництво залізниці було завершено. Дана подія вельми широко освітлювалася в пресі^[3]. Обкатка і відладка роботи продовжувалася ще 15 місяців.

З технічної точки зору, будівництво другої черги дороги було вкрай складним. 80% шляху проходить на висоті більше 4 000 м над рівнем моря, з них 160 км на висотах 4 000—4 500 м, 780 км на висотах 4 500—5 000 м і 20 км лінії проходить на висоті більше ніж 5 000 м.

• Кашмірська залізниця
• Перуанська залізниця

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Qingzang railway

Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

World's highest railway links Tibet to rest of China

• Найвисокогірніша залізниця на планеті [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Будівництво Великої китайської залізниці [Архівовано 26 квітня 2005 у Wayback Machine.] (рос.)
• Мапа китайських залізниць [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Захист навколишнього середовища навколо залізниці, доповідь американської амбасади (англ.)
• The Guardian, «The railway across the roof of the world» [Архівовано 4 лютого 2008 у Wayback Machine.], 20 вересня 2005 (англ.)
• Wired Magazine, «Train to the Roof of the World» [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.], липень 2006 (англ.)
• Будівництво Тибетської залізниці (англ.)
• Qinghai Tibet railway [Архівовано 24 березня 2010 у Wayback Machine.] відеоблог (англ.)
• Світлини часопису «Wired Magazine» [Архівовано 12 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Репортаж [Архівовано 20 лютого 2009 у Wayback Machine.] агенції CCTV.com [Архівовано 9 серпня 2010 у Wayback Machine.] (англ.) (кит.)