Ціховський Павло — Вікіпедія

Ціхо́вський Павло́ (у чернецтві — Пуд, *1750, Лохвиця, Чернігівський полк, Гетьманщина — рік смерті невідомий) — український живописець XVIII століття.

Народився в 1750 в Лохвиці в родині міщанина. За 1780 згадується в документах Києво-Печерської лаври як «навчений іконописного майстерства».

У 1765—1768 працював у свірзькому палаці Чернігівської кафедри.

З 23 листопада 1768 до 25 листопада 1769 працював у архиєрейській малярні при Києво-Софійському соборі.

У 1769—1771 мешкав у єпископа Смоленського, де навчав грамоти й малярства.

У 1771—1772 працював приватним вчителем для дітей полковника Храповницького в с. Сорокине на Смоленщині.

З 1772 у Смоленську працював на посаді дворецького у генерал-майора Густава Петровича Балдера та навчав грі на гуслях двох його дочок.

З 1 січня 1773 до 1774 малював та золотив іконостас у селі Вихторів Смоленського повіту.

У 1775—1782 знову працював у лаврській майстерні.

• Жолтовський П. М. Словник-довідник художників, що працювали на Україні в XIV—XVIII ст. / Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1983. — с. 174.
• Архів Києво-Печерської лаври, фонд 128, мон. опис 1, справа 13, с. 173 та справа 60, с. 137.