French
DeutschЧашин — Вікіпедія
Село 
Координати 49°26′57″ пн. ш. 22°13′01″ сх. д. / 49.449166666667° пн. ш. 22.216944444444° сх. д.
|
Чашин (пол. Czaszyn) — село в Польщі, у гміні Загір'я Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Давнє лемківське село. Населення — 1401 особа (2011[1]).
Знаходиться за 8 км на південний захід від Загір'я, 12 км на південь від Сяніка і 67 км на південь від Ряшева, над річкою Ослава.
Через село пролягає воєводська шосейна дорога № 892 Загір’я-Команча та залізниця № 107 Нове Загір’я-Лупків на Словаччину.
Перша письмова згадка відноситься до 17 червня 1424 року, коли шляхетний Іванко з Чашина продав свою вітцівщину за 500 марок Миколаєві й Стечкові —— братам з Тарнави. Входило до Сяноцької землі Руського воєводства.
У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії. У 1872 р. введені в експлуатацію Перша угорсько-галицька залізниця і залізнична станція в селі, що призвело до припливу поляків. У 1880 р. в селі разом з присілком Чашин було 857 греко-католиків, 200 римо-католиків і 20 юдеїв.[2]
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. На 1.01.1939 в селі було переважно лемківське населення: з 1160 жителів села — 730 українців, 420 поляків і 10 євреїв[3]. Село входило до ґміни Лукове Ліського повіту Львівського воєводства.
У середині вересня 1939 року німці окупували село і в 1941-1943 рр. винищили євреїв. 13 вересня 1944 року радянські війська заволоділи територією села і насильно мобілізували чоловіків у армію. Після Другої світової війни Закерзоння, попри сподівання українців на входження в УРСР, було віддане Польщі
В 1945–1947 роках все українське населення було піддане етноциду — насильно переселене як до СРСР так й до північно-західної Польщі — Повернених Земель.[4].
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква святого Миколая згадується в 1761 р.
У 1843 рр. зведена мурована церква, яка була парафіяльною і належала до Ліського деканату Перемиської єпархії.
До 1947 р. в селі була греко-католицька парохія, в 1936 р. налічувала 725 парафіян Чашина і 269 з Березовця.[5]
Після депортації українців церква використовувалась як костел до 2010 р., тепер — поховальна каплиця.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 710 | 155 | 484 | 71 |
| Жінки | 691 | 132 | 422 | 137 |
| Разом | 1401 | 287 | 906 | 208 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чашин
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Схиматісмъ всего клира руско-каΘолического епархій Перемыськои на годъ отъ рожд. хр. 1882, с. 210. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 30 липня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2021. Процитовано 30 липня 2017.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 30 липня 2017.
- ↑ Шематизм Перемиськои єпархії, 1936, с. 63. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 30 липня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Czaszyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 776. (пол.)
Адміністративний центр: | ||
| Міста |  | |
| Села | Вільхова • Завадка Морохівська • Загутинь • Кальниця • Лукове • Мокре • Морохів • Пораж • Середнє Велике • Суковате • Тернава Горішня • Тернава Долішня • Чашин | |
| Колишні населені пункти | ||
 | Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |