Чезаре Канту — Вікіпедія

Чезаре Канту
італ. Cesare Cantù Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився5 грудня 1804(1804-12-05)[2][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бривіо, Провінція Лекко, Ломбардія[3]
Помер11 березня 1895(1895-03-11)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (90 років)
Мілан, Королівство Італія[3]
Країна Королівство Італія[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сардинське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, письменник, політик
Знання мовіталійська[7][6][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія делла Круска Редагувати інформацію у Вікіданих, Угорська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих і Туринська академія наук[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен Палати депутатів Сардинського королівстваd[10] Редагувати інформацію у Вікіданих, член Палати депутатів Королівства Італіяd[10] Редагувати інформацію у Вікіданих і член Палати депутатів Королівства Італіяd[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриIgnazio Cantùd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (2 Редагувати інформацію у Вікіданих)Rachele Villa Perniced Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Савойський цивільний орден Командор ордена Христа Командор ордена Святих Маврикія та Лазаря Командор ордена Корони Італії

Чезаре Канту (італ. Cesare Cantù) — італійський вчений-історик, політик, письменник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Привернув до себе увагу віршем «Algiso e la lega lombarda» (1828) та «Storia della città e degli diocesi di Como» (Комо, 1829).

Особливої популярності набув нарисом «La Lombardia» (Мілан, 1832), що був патріотичним коментарем до «Заручених» Алессандро Мандзоні. За цей твір заплатив 13-місячним тюремним ув'язненням. В історичному романі «Margherita Pusterla» (Мілан 1837) зобразив душевні муки, що пережив у в'язниці. Молитва, вкладена ним в уста дитини, що закінчується благанням за батьківщину, стала в Італії народною.

Твори його для юнацтва та народу витримали десятки видань: «Letture giovanili», «Il giovinetto dirizzato alia bontà», «Il galantuomo», «Buon seuso e buon cuore» тощо.

У 1859—61 роках був депутатом парламенту. Працював директором ломбардського архіву.

Загальноєвропейську популярність принесла йому «Storia universale» [11], у 35 т., (Турин, 1837 і наступні роки), укладена, головним чином, за підставі німецьких та французьких джерел, що витримала багато видань і в оригіналі, і в перекладах англійською, французькою, німецькою, іспанською, угорською та польською.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Енциклопедія Брокгауз
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г www.accademiadellescienze.it
  4. SNAC — 2010.
  5. Канту // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  6. а б Канту, Чезаре // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 320–321.
  7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. CONOR.Sl
  9. www.accademiadellescienze.it
  10. а б в storia.camera.it
  11. Grande illustrazione del Lombardo- Veneto ossia Storia delle cittá, dei borghi, comuni, castelli, sec. fino ai tempi moderni. Per cura di Cesare Cantú e d'altri letterati 5.Parte 2: di una societá di letterati italiani (1858-1861). [1] [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Энциклопедическій словарь. Томъ XIV. Калака — Кардамъ. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1895.— С. 320—321.
  • Борщак Ілько. Ідея Соборної України в Европі в минулому : по невиданих документах і стародавніх працях / Ілько Борщак, Генеральний Секретар Українського Дієвого Комітету в Парижі, Дійсний Член Ліги Української Культури.— Париж: «Український друкар», 1923.— 26 c.

Посилання

[ред. | ред. код]