French
DeutschЧень Цзи-ан — Вікіпедія
| Чень Цзи-ан | ||||
|---|---|---|---|---|
| 陈子昂 | ||||
 Портрет Чень Цзи-ана (Середньовічна мініатюра) | ||||
| Народився | 661 Сичуань | |||
| Помер | 702 Сичуань, Китай | |||
| Країна | Династія Тан[1] | |||
| Національність | хань | |||
| Діяльність | поезія | |||
| Мова творів | китайська | |||
| Напрямок | Середньовічна лірика | |||
| Жанр | ін | |||
| Magnum opus | On a Gate-tower at Yuzhoud | |||
| Батько | Chen Yuanjingd[1] | |||
| Діти | Chen Yifud[1] і Chen Jianfud[1] | |||
| | ||||
 Чень Цзи-ан у Вікісховищі | ||||
Чень Цзи-ан (кит.: 陈子昂, друге ім'я Бо-юй, нар. 661 — пом. 702) — китайський поет початку династії Тан, що жив майже одночасно з «чотирма видатними»: Ван Бо, Ян Цзюн, Ло Бінь-ван, Лу Чжао-лінь.
Уродженець повіту Шехун області Цзичжоу (суч. Сичуань). У 684 році успішно витримав столичні іспити. Написана ним доповідь трону, присвячена актуальним політичним питанням, дуже сподобався імператриці У Цзетянь, яка призначила Чень Цзи—ана спочатку особистим секретарем, а потім цензором Державного секретаріату.[2] Йому належать слова:
 | «У правлінні государя немає нічого дорожчого за спокій людей»[2] |  |
.
У 694 році він зазнав тюремного ув'язнення за допущену ним судову помилку. Через рік, вийшов на свободу і повернувся до служби. Згодом, як штабний офіцер, брав участь у каральному поході проти киданів, що здійснювали спустошливі набіги на північні межі Танської імперії. У 698 році залишив службу і повернувся в рідні місця. Там бурхливий і некерований характер поета привів його до конфлікту з начальником повіту, за наказом якого Ченя за сфабрикованим звинуваченням кинули в тюремну катівню, де поет і помер у віці 41 року[2].
| Не бачу минулого |
| Чень Цзи-ан «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу»[3] |
Вплив революційного нового стилю Чень Цзи-ана на становлення класичної поезії Тан важко переоцінити. Він насамперед знаменитий своїми поетичними описовими експромтами, які китайці називають ін. За поетичним темпераментом, він найменш «китайський» у порівнянні з більшістю своїх сучасників. Однак, якою б не була публічна поведінка Чень Цзи-ана, вірші його зовсім іншого характеру. Вони сповнені витонченості і поетичного містицизму, що робить практично неможливим їх адекватну передачу засобами іншої мови. Зберігся збірник його творів під назвою «Чень Боюй цзі» («Вибране Чень Боюя»)[2].
Поет служив людям, служіння людям вимагав він і від поезії. У наближенні до такої гармонії в житті і творчості був ідеал подальшої поезії, і не дивно, що пізніші сучасники — серед них Ду Фу, Хань Юй, Бо Цзюй-і — виголосили чимало хвалебних слів про Чень Цзі-ана, який стояв біля витоків танської поезії[2]. Серед його поезій вірші: «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу», «Вражений зустріччю»
http://baike.baidu.com/view/16982.htm [Архівовано 5 червня 2007 у Wayback Machine.]