Чепелик Володимир Андрійович — Вікіпедія

Володи́мир Андрі́йович Чепелик (17 жовтня 1945(19451017), Київ — 13 квітня 2021, Київ) — український скульптор, педагог, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, голова Національної спілки художників України. Народний художник України (1992), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2000).

Володимир Андрійович Чепелик
Народження	17 жовтня 1945(1945-10-17) Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть	13 квітня 2021(2021-04-13) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна (підданство)	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут
Діяльність	художник, скульптор
Заклад	Київський державний художній інститут
Учні	Гулик Микола Володимирович, Корчовий Василь Іванович, Домненко Катерина Григорівна, Люклян Богдан Йосипович, Кузнецов Володимир Вікторович, Олашин Василь Васильович, Володіна Алла Олександрівна, Горловий Михайло Петрович і Мазур Богдан Миколайович
Нагороди
Чепелик Володимир Андрійович у Вікісховищі

Народився 17 жовтня 1945 року в місті Києві.

У 1972 році закінчив Київський державний художній інститут.

У 1972—75 роках на творчій роботі.

1975 року розпочав викладацьку діяльність у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

У 1986 році Володимир Чепелик став лауреатом Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського.

У 1990 році Володимира Андрійовича Чепелика було обрано головою Національної спілки художників України.

Від 1992 року — професор, у цьому ж році отримав звання «Народний художник України».

Від 1996 року — академік-засновник АМУ^[1], дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997—2021)^[2].

Помер 13 квітня 2021 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Митець брав участь у вітчизняних і міжнародних виставках. Активно займався підготовкою й вихованням скульпторів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури як професор і керівник навчально-творчої майстерні. За свою діяльність отримав низку нагород.

• Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2000)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2011)^[3]
• Орден «За заслуги» І (2007)^[4], ІІ (2004)^[5] і III (1998)^[6] ступенів
• Орден Дружби (2003, Росія)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1998)^[7]
• Почесна грамота Верховної Ради України (2005)
• Золота медаль АМУ (2005)
• Почесний громадянин міста Києва (2011)^[8]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[9]

Головною тематикою творчості Володимира Чепелика є меморіальні ансамблі, історичні та портретні композиції, зокрема галерея портретів видатних діячів вітчизняної культури. Його твори зберігаються в музейних та приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Найвідоміші твори:

• станкові: «Біль», «С. Васильківський» (1988), «М. Ге» (1988), «М. Мурашко»
• пам'ятники
  • Декабристам (Кам'янка, Черкаська область, 1982)
  • Героям Малинського підпілля (Малин, Житомирська область, 1984)
  • Корабелам і флотоводцям Миколаєва (Миколаїв — з нагоди 200-річчя міста, 1989)
  • Жителям селища на Трухановому острові, спаленого фашистами в 1943 році (Київ, 1989)
  • Воїнам, полеглим при визволенні Києва у 1943 році (Південна Борщагівка, Київ, 1990)

• • Жертвам Чорнобильської катастрофи (Святошин, Київ, 1994)
  • Жертвам репресій (Биківнянський ліс, Київ, 1995)
  • Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов'язків (Солом'янська площа, Київ, 1997)
  • Михайлові Грушевському (вул. Володимирська, Київ, 1998)
• пам'ятники у співавторстві з Олексієм Чепеликом
  • Миколі Яковченку (Київ, 2000)
  • Миколі Яковченку (Прилуки, 2008)
  • Олесю Гончару (Київ, 2001)
  • Сержу Лифарю (Лозанна, Швейцарія, 2003)
  • Загиблим дочкам та синам України (Маутхаузен, Австрія, 2002)
  • Українським козакам — захисникам Відня (Тюркеншанцпарк^[de], Відень, Австрія, 2003)
  • Тарасові Шевченку (Тбілісі, Грузія, 2007)
  • Тарасові Бульбі (Келеберда, 2009)
  • Українським козакам — захисникам Відня (Леопольдсберг^[en], Відень, Австрія, 2013)

• 
  Пам'ятник корабелам і флотоводцям Миколаєва в Миколаєві
• 
  Пам'ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи у Києві
• 
  Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Чернігові

• Пішов з життя знаний київський скульптор [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]// Вечірній Київ, 14.4.2021
• Чепелик Володимир Андрійович на сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка

• Чепелик Володимир Андрійович [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.] на сайті [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.] Національної академії мистецтв України
• Чепелик Володимир Андрійович на сайті КОНСХУ
• Oльга Денисюк, Ольга Тамар’янська. Володимир Чепелик і його учні: вплив та новаторство // Вісник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — 2024. — № 1 (05). — С. 68-73.