Czerwone Gitary — Вікіпедія

Czerwone Gitary
Основна інформація
ЖанрПоп-рок
Рокиз 1965
КраїнаПольща
МістоГданськ
Мовапольська, німецька
ЛейблPronit, «Muza», «Amiga», «Tonpress», «Melodia», «AM Music», «Rubicon»
Склад
Колишні
учасники
Северин Краєвський
Червоні гітари

Czerwone Gitary у Вікісховищі

Czerwone Gitary — польський вокально-інструментальний ансамбль, біт-гурт.

Історія

[ред. | ред. код]

Гурт було засновано Єжи Коссельою і Генриком Зомерським 3 січня 1965 р., у кав'ярні «Кристал» у м. Гданськ.

До першого складу команди були залучені Бернард Дорновський, Кшиштоф Кленчон і Єжи Скшипчик. У цьому складі вони записали свою першу платівку. На ній були записані 4 пісні: «Bo ty się boisz myszy» («Адже ти боїшся миші»), «Така, як ти», «Лічи до ста» і «Плюшеві ведмедики». Вони назвали себе «Czerwone gitary» («Червоні гітари») — тому що грали вони на інструментах саме такого кольору. З ними разом виступав, з так званим «своїм віконцем» у їхній програмі Северин Краєвський (Seweryn Krajewski).

У квітні 1965 року вони вперше роблять запис для Польського радіо, а восени відправляються у своє перше концертне турне під гаслом: «Ми граємо і співаємо голосніше за всіх в Польщі».

Наприкінці 1965 Генрик Зомерський йде геть, і його місце займає Северин Краєвський.

У 1966 гурт випустив свій дебютний альбом «Це, власне, ми», котрий розійшовся накладом 160 000 примірників. У березні 1967 гурт покинув засновник і перший лідер Єжи Косселя. У травні 1967 гурт записав свій другий альбом Червоні Гітари-2, проданий у рекордній кількості 240 000 одиниць. У тому ж році Северин Краєвський отримав на фестивалі в Ополе польську премію Джаз Федерації Польщі за його дебют як композитора. У 1968 музиканти випустили свій наступний альбом «Червоні гітари-3» (продано 220 000 примірників), і команда виборола першу нагороду в Ополе з піснею «Які гарні очі!».

У січні 1969 гурт отримав трофей «MIDEM» у Каннах, у Франції, котрий присуджується за найбільшу кількість проданих дисків у країні конкурсанта. Іншою командою, що отримала тоді подібний трофей, був гурт The Beatles. Журнал «Billboard» надав групі спеціальну нагороду як найпопулярнішій команді. У червні цього ж року гурт отримує головний приз на фестивалі в Ополе за пісню «Білий хрест».

У 1970 гурт покидає лідер групи Кшиштоф Кленчон. Після випуску першого альбому (Krzysztof Klenczon i Trzy Korony,1971) в 1972 році Кленчон емігрував до США, де в 1981 році в результаті травм, отриманих в автомобільній аварії, він і помер.

У 1970 був випущений на LP альбом Na fujarce, який деякими музичними критиками вважається за найкращий в історії команди. У 1971 році він випустив ще один повноцінний альбом,Спокій серця, котрий складався із творів у найрізноманітніших стилях (інший Gold Record). У вересні знову в Ополе пісня «Горять гори, горять ліси» зустріла теплий прийом публіки. «Червоні гітари» повернулися у верхню частину чартів.

Група успішно гастролювала, зокрема у Східну Німеччину та СРСР. У 1974 група записала альбом Ритм Землі. У 1976 випустила дві платівки:Порт піратів та Один день року.

У 80-х гурт зник з польської музичної сцени на декілька років. За цей час він грав у США, колишньому СРСР і Східній Німеччині. У 1991 відбулося велике і тріумфальне повернення команди на честь 25-річчя групи.

У 1997 з гурту пішов ще один лідер, Северин Краєвський.

У 1999 гурт випустив новий альбом під назвою «Ще грає музика», на честь 33ї річниці гурту.

У 2005 команда відзначила 40-річчя. З цієї нагоди випустили нову платівку Червоні гітари. ОК., пісня з цього альбому Senny szept посіла 4-е місце на Фестивалі в Сопоті.

Гурт «Червоні гітари», 2007

У 2007 році гурт «Червоні гітари» складався з:

У цьому складі виступав у Києві 21.04.2007 у Центрі культури та мистецтв КНЕУ

У 2009 р. гурт «Червоні гітари» відвідував Україну та давав 2-годинний концерт у рамках фестивалю «Славське-Рок». 17 листопада 2010 року відбувся концерт-фестиваль «45 хітових років» гурту «Червоні Гітари» у Росії.

Музиканти гурту

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Асоціація виробників аудіо-відео:: Польське суспільство фонографічної промисловості. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 15 січня 2011.

Інтернет-джерела

[ред. | ред. код]