Чернявський Костянтин Володимирович — Вікіпедія

Чернявський Костянтин Володимирович
Костянтин Чернявський, 30 вересня 2024
Народження	22 листопада 1979(1979-11-22)[1] (44 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Країна	Україна
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (2004), Національний авіаційний університет (2009)
Діяльність	художник
Звання	Голова Національної спілки художників України, кандидат мистецтвознавства, доцент, лауреат премії імені І. Ю. Рєпіна, Академік Міжнародної академії освіти і науки, доцент кафедри дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури
Нагороди
Чернявський Костянтин Володимирович у Вікісховищі

Чернявський Костянтин Володимирович (нар. 22 листопада 1979, Київ) — Голова Національної спілки художників України, заслужений художник України, кандидат мистецтвознавства, лауреат премії імені І. Ю. Рєпіна, Академік Міжнародної академії освіти і науки, доцент кафедри графічного дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, волонтер, засновник Міжнародного благодійного фонду «Національної спілки художників України», член опікунської ради Міжнародного благодійного фонду «Добра і любові».

Народився 22 листопада 1979 року у місті Києві в родині художників та архітекторів. Дід — Георгій Чернявський, народний художник УРСР, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Дід по матері — Всеволод Суворов, заслужений архітектор України.

Закінчив Державну художню школу імені Тараса Шевченка у 1997 році та вступив до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на факультет образотворчого мистецтва та реставрації. У 2003 році захистив дипломну роботу «Вечірня пісня» під керівництвом професора Василя Гуріна і отримав диплом спеціаліста живопису.

У 2004 році захистив магістерську дипломну роботу «Седнівські мотиви» і керамічне панно «Гуцульська рапсодія» під керівництвом професорки Т. М. Голембієвської^[2]. Того ж року він почав працювати художником та молодшим науковим співробітником у Центрі монументально-декоративного мистецтва КиївЗНДІЕП.

З 2005 року був старшим викладачем кафедри рисунка Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, а з 2006 року працював асистентом — викладачем кафедри теорії архітектури та містобудування в Інституті аеропортів Національного авіаційного університету.

У 2010 році був призначений доцентом кафедри рисунка та заступником декана факультету «Дизайн» Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. В 2012 році захистив кандидатську дисертацію з теми «Архітектурно-художня кераміка в дизайні інтер'єрів дитячих лікувально-оздоровчих закладів» і отримав звання кандидата мистецтвознавства.

Протягом 2012—2014 років був головою Молодіжного об'єднання Київської організації НСХУ та відповідальним секретарем Національної спілки художників України. У 2014 році обраний завідувачем кафедри рисунка та живопису Київського національного університету технологій та дизайну.

У 2016 році став заступником Голови Національної спілки художників України з організаційних питань, а в 2017 році став членом експертної ради Художнього музею Тараса Шевченка в Пекіні.^[3]У 2019 році обраний деканом факультету образотворчого мистецтва та реставрації НАОМА.

У 2021 році обраний Головою НСХУ, а в 2022 році призначений Почесним радником з питань культури посольства В'єтнаму в Україні та Молдові і обраний дійсним членом (Академіком) Міжнародної академії освіти і науки. У 2023 році став членом художньої ради Печерської РДА м. Києва.

• Музей Тараса Шевченка в Пекіні. Художній твір «Після грози», 2017, полотно, олія;
• Центр сучасного мистецтва Куїнджі м. Маріуполь. Художній твір «Південний берег», 2021, полотно, олія (знищено під час окупації міста у 2022 р.);
• Галерея Маріупольської філії НАОМА, м. Маріуполь. Художній твір «Моє Приазов'я», 2020, полотно, олія (знищено під час окупації міста у 2022 р.);
• Херсонський обласний художній музей імені О. Шовкуненка, м. Херсон. Художній твір «Херсонський степ», 2021-23, полотно, олія;
• Художній музей Михайла Біласа, м. Трускавець (Львівська обл.). Художній твір «Трускавець. Церква святого Миколая», 2022., полотно, олія;
• Красноградський районний краєзнавчий музей імені Парфірія Мартиновича. (Харківська обл.). Художній твір «Сніг іде…», 2021, полотно, олія;
• Музей історії м. Кам'янське (Дніпропетровська обл.). Художній твір «Козак Мамай», 2018, полотно, олія;
• Картинна галерея ім. Г. Стеллецького м. Лубни (Полтавська обл..) Художній твір «Тихий осінній день», 2017, полотно, олія;
• Картинна галерея «Лауреати премії імені І. Ю. Рєпіна» м. Чугуїв (Харківська обл.) Художній твір «Козацький хрест», 2019, кераміка, рельєф, ліплення;
• Картинна галерея м. Фастів (Київська обл.). Художній твір: «Фастів живописний», 2023, полотно, олія;
• Дніпровський художній музей (м. Дніпро). Художній твір «Поранений Дніпро», 2024, полотно, олія.  

• м. Київ (1998, 1999, 2006, 2013, 2024);
• м. Дрогобич, Львівська обл. (2000);
• м. Трускавець, Львівська обл. (2001);
• м. Дніпро (2014, 2015, 2016);
• м. Лубни, Полтавська обл. (2019);
• м. Полтава, м. Харків (2021).

• Заслужений художник України (2018);
• Премія імені І. Ю. Рєпіна в номінації: «Монументальне мистецтво» (2019);
• Орден «Науковець року» Української федерації вчених (2020);
• Грамота Міністерства Оборони України «За краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва, високі особисті досягнення у службовій діяльності та з нагоди Дня Збройних Сил України» (2021);
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого (2022);
• Почесна Грамота Маріупольської міської ради (2022);
• Почесна Грамота Президії Національної академії наук України (2023);
• Лауреат загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2023);
• Почесна Грамота Чернігівської обласної ради (2023);
• Почесна Грамота Харківської обласної ради (2023)^[4];
• Грамота Верховної Ради України (2023).