Чиж Юрій Олександрович — Вікіпедія

Чиж Юрій Олександрович
біл. Юрый Аляксандравіч Чыж
Народився28 березня 1963(1963-03-28) (61 рік)
Сабалі[d], Сигневецька сільська рада, Березівський район, Брестська обл., Білоруська РСР, СРСР
Країна Білорусь
Діяльністьбізнесмен
Alma materБілоруський національний технічний університет
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чиж.

Юрій Олександрович Чиж (біл. Юры Аляксандравіч Чыж; нар.. 28 березня 1963 року, Сигневецька сільська рада, Березівський район, Брестська обл., Білоруська РСР, СРСР) — білоруський підприємець, генеральний директор ТОВ «Трайпл»[1]. Голова наглядової ради футбольного клубу «Динамо» (Мінськ) у 1999—2019 роках, до 2016 року очолював Білоруську федерацію боротьби[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1963 році в селі Соболі Сигневицької сільради Березівського району Берестейської області. Закінчив електротехнічний факультет Білоруського політехнічного інституту, працював на Мінському тракторному заводі.

У бізнес прийшов зі спорту, спочатку займався ввезенням та продажем килимів[3].

У 1992 році заснував компанію «Трайпл», яка працювала у сфері будівельних матеріалів, надалі почали з'являтися дочірні фірми інших ринкових сферах. За оцінкою керівника аналітичного центру «Стратегія» Леоніда Заїко, бізнес Чижа розвивався за допомогою влади і є по суті номенклатурним[3].

У грудні 2021 року BYPOL випустив розслідування про дорогі автомобілі, які дарували Олександру Лукашенку. За даними авторів розслідування, Юрій Чиж подарував йому Rolls-Royce Phantom Coupé 2008 випуску вартістю півмільйона доларів США і Panther Kallista[en] 1988 випуску[4].

Наприкінці серпня 2015 року стало відомо про арешт співвласника «Трайпла» та соратника Юрія Чижа Володимира Япринцева та його сина Казбека[5]. Голова КДБ Валерій Вакульчик у грудні 2015 року підтвердив інформацію про затримання Володимира Япринцева.

11 березня 2016 року низка білоруських ЗМІ повідомили про затримання Юрія Чижа та керівництва «Трайпла» співробітниками КДБ. 13 березня 2016 року начальник прес-служби КДБ підтвердив, що Чиж затриманий співробітниками Комітету держбезпеки за підозрою вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 243 Кримінального кодексу РБ «Ухилення від сплати сум податків, зборів в особливо великому розмірі»[6]. Разом з ним затримано ще низку осіб, підозрюваних у скоєнні та співучасті у зазначеному злочині[7]. Пізніше голова КДБ Валерій Вакульчик заявляв про те, що комерсанта було затримано при спробі покинути країну на автомобілі[8]. У вересні 2016 року Юрій Чиж вийшов на волю[9].

З весни 2021 року перебував під вартою у рамках нової кримінальної справи про ухилення від сплати податків. За деякими даними, у вересні 2022 вийшов на свободу[10]. У лютому 2023 року Чижа засудили до трьох з половиною років позбавлення волі, але звільнили від відбування строку через амністію та час, проведений ним під вартою у 2016 та 2021—2022 роках[11].

Активи

[ред. | ред. код]

У Білорусі активи Юрія Чижа публічно не оцінювалися. Українське видання «Діло» оцінило його статки в 90 мільйонів доларів, поставивши його на шосте місце у списку найбагатших підприємців Білорусі[12]. У 2011 році та 2013 році очолював рейтинг 200 найуспішніших та найвпливовіших бізнесменів Білорусі видання «Щоденник»[13], у 2018 році Чиж у цьому рейтингу був на 26-му місці[14].

Юрій Чиж володіє групою компаній «Трайпл», в якій працюють 5 000 осіб, та має активи у різноманітних сферах: від оптової торгівлі нафтопродуктами та будівництва до виробництва безалкогольних напоїв, готельного бізнесу, імпорту алкогольних напоїв та розведення середньоазіатських вівчарок[3].

Оскільки Юрій Чиж збудував будинок «У Троїцького» у центрі Мінська, за Троїцьким передмістям, неофіційно цей будинок називають «будинок Чижа»[15]. Планувалося, що «Трайпл» збудує Національний футбольний стадіон у Мінську, але цей контракт було передано китайським компаніям[16].

У жовтні 2022 року Білоруський розслідувальницький центр заявив, що Юрій Чиж та його литовський бізнес-партнер Вітольд Томашевський у 2011—2012 роках перепродували російську нафту під виглядом розчинників[17].

У 2013—2016 роках підприємець почав позбавлятися частини своїх активів, наприклад у ресторанному бізнесі[3]. Частина активів стала власністю його бізнес-партнера Олексія Олексіна[18][19].

Футбольний клуб «Динамо» Мінськ

[ред. | ред. код]

У 1999—2019 роках компанії «Трайпл» та афілійованим компаніям належало 57 % акцій ЗАТ «Футбольний клуб „Динамо-Мінськ“»[20]. 22 травня 2019 року економічний суд Мінська визнав, що вступ ТОВ «Трайпл» та ТОВ «Раковський бровар», що належить Чижу до складу акціонерів ЗАТ у 1999 році було проведено з порушеннями. Незважаючи на протест відповідача про закінчення строку позовної давності, суд задовольнив позов Мінського міськвиконкому[21][22]. На суді була озвучена інформація про лист голови Мінміськвиконкому Андрія Шорца з вимогою передати акції «Динамо» Мінміськвиконкому безоплатно[23].

За час керівництва «Динамо» Чиж прославився частими звільненнями головних тренерів команди — всього за 1999—2019 роки їх змінилося 33[24].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Санкції ЄС

[ред. | ред. код]

23 березня 2012 року Рада Європейського Союзу внесла Чижа та його компанії («Трайпл», «НафтаХімТрейдинг», «Аскарготермінал», «Трайплметалтрейд», Березовський комбінат силікатних виробів, «Трайпл-Техно», «Варіант», «Кварцмелпром», «Альтерсолюшнс», «Простормаркет», «Акватрайпл», «Ракавський бровар», «Трайпл-Агро», «Трайплфарм», «Трайпл-Велес», а також футбольний клуб «Динамо-Мінськ» та курорт «Логойськ») до «Чорного списку ЄС[be-x-old]»[25][26]. Відповідно до рішення ЄС, Чиж надавав фінансову підтримку режиму Лукашенко через свою холдингову компанію ТОВ «Трайпл», яка працює в багатьох секторах білоруської економіки, водночас позиції голови правління футбольного клубу «Динамо-Мінськ» та голови Білоруської федерації боротьби лише підтверджували його зв'язок із режимом[27][25].

6 жовтня 2015 року суд Європейського союзу скасував рішення Ради ЄС щодо запровадження санкцій проти Юрія Чижа та його підприємств через відсутність достатніх доказів причетності підприємця до фінансування режиму Олександра Лукашенка[28]. Внаслідок санкції проти Юрія Чижа були визнані необґрунтованими та скасовані, а самому Чижу мали повернути всі понесені ним у суді витрати[29].

Родина

[ред. | ред. код]

За даними газети «Наша Ніва», Юрій Чиж народився у простій селянській сім'ї; батько був православним, мати — баптисткою[30].

Дружина — Світлана Чиж, виховують синів Сергія, Володимира та доньку Тетяну[31]. Навесні 2023 року Юрій Чиж підтвердив в інтерв'ю, що розлучився з дружиною і перебуває у конфлікті із сім'єю[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Александр Ярошевич (22 травня 2020). «Трайпл» признал себя банкротом. Империя Юрия Чижа терпит крах. На ряд компаний из актива известного бизнесмена уже заведены дела о банкротстве. Naviny.by (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020.
  2. ↑ Юрий Чиж лишился поста руководителя Белорусской федерации борьбы. TUT.BY (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019. [Архівовано 2019-04-21 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б в г Уладзімер Глод, Алесь Дашчынскі (12 березня 2016). Юры Чыж: беларускі шлях да бізнэс-імпэрыі. Радио «Свобода» (біл.). Архів оригіналу за 11 травня 2020.
  4. ↑ Аўтапарк на $6 млн: названы ТОП-10 "хабарадавальнікаў Лукашэнкі". Європейське радіо для Білорусі (біл.). 3 грудня 2021. Процитовано 4 травня 2024.
  5. ↑ Руководство "Трайпла" задержано (рос.). 11 березня 2016. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 31 жовтня 2018.
  6. ↑ Чижа подозревают в неуплате налогов в особо крупном размере (рос.). 13 березня 2016. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 31 жовтня 2018. [Архівовано 2018-11-01 у Wayback Machine.]
  7. ↑ КДБ пацьвердзіў затрыманьне Чыжа. Яму пагражае да 7 год з канфіскацыяй. Радио «Свобода» (біл.). 13 березня 2016. Архів оригіналу за 22 вересня 2016.
  8. ↑ КГБ: Чиж пытался сбежать из Беларуси перед задержанием. Интерфакс-Запад[ru]. 15 березня 2016. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. [Архівовано 2018-11-01 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Юрий Чиж вышел из СИЗО КГБ. TUT.BY (рос.). Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 1 листопада 2018. [Архівовано 2018-11-01 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Юрий Чиж вышел на свободу спустя полтора года после задержания (рос.). Архів оригіналу за 15 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  11. ↑ Марина Коктыш (13 лютого 2023). Юрию Чижу дали 3 года и 6 месяцев лишения свободы. Народная Воля (рос.). Архів оригіналу за 13 лютого 2023. [Архівовано 2023-02-13 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Теневые миллионеры Беларуси. Дело (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  13. ↑ а б Список бизнесменов — 200 самых успешных и влиятельных бизнесменов Беларуси — 2011 — Ежедневник (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021. [Архівовано 2021-12-07 у Wayback Machine.]
  14. ↑ ТОП 200 успешных и влиятельных бизнесменов Беларуси - 2018 (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 31 жовтня 2018.
  15. ↑ «Это откровенный архитектурный ляп»: Я живу в «доме Чижа» (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  16. ↑ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ФУТБОЛЬНЫЙ СТАДИОН БУДЕТ ВМЕЩАТЬ 33 ТЫС. ЗРИТЕЛЕЙ (рос.). Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 7 грудня 2021. [Архівовано 2019-07-01 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Белорусская оппозиция требует официального расследования многомиллиардной мошеннической схемы, разоблаченной партнерами OCCRP. Проєкт розслідування корупції та організованої злочинності (рос.). 22 листопада 2022. Процитовано 8 травня 2024.
  18. ↑ 6 фактов о непубличном бизнесмене, которому Лукашенко доверил торговлю сигаретами (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 7 грудня 2021.
  19. ↑ Путевки в правительство: кто из белорусских богачей перекочевал из бизнеса в госсектор (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 7 грудня 2021.
  20. ↑ Чиж продает «Динамо». Дорого. TUT.BY (рос.). 6 березня 2019. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 7 березня 2019. [Архівовано 2019-06-22 у Wayback Machine.]
  21. ↑ 20 лет Чиж владел «Динамо». Мингорисполком счел, что незаконно, и подал иск (рос.). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. [Архівовано 2019-06-22 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Чиж 20 лет незаконно был в «Динамо». Суд удовлетворил иск управления Мингорисполкома (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019. [Архівовано 2019-06-03 у Wayback Machine.]
  23. ↑ От питерского краха до минского суда. Хроника эпопеи со сменой владельца минского „Динамо“, которая подходит к концу (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  24. ↑ „Устроили из команды какой-то базар-вокзал!“ 20 лет Чижа в „Динамо“ — это хорошо или плохо? (рос.). Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  25. ↑ а б Council Decision 2012/642/CFSP of 15 October 2012 concerning restrictive measures against Belarus. EUR-Lex (англ.). Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  26. ↑ ЕС обнародовал черный список из 12 человек и 29 компаний. TUT.BY (рос.). 25 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 25 березня 2012. [Архівовано 2012-03-25 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Council implementing regulation (EU) No 265/2012 of 23 March 2012. Радио «Свобода» (англ.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021.; оригінал цитати: «Iury Chyzh provides financial support to the Lukashenka regime through his holding company LLC Triple which is active in numerous sectors of the Belarusian economy, including activities resulting from public awards and concessions from the regime. The sporting positions he retains, notably being Chair of the Board of the football club FC Dynamo Minsk and Chair of the Belarusian Federation of wrestling, confirm his association to the regime.».
  28. ↑ Санкцыі ЕС у дачыненні да Юрыя Чыжа і яго актываў знятыя. Наша Ніва (біл.). 2015-10-6. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
  29. ↑ ИК (12 березня 2016). Крутое піке Юрыя Чыжа: ад самага пасьпяховага бізнэсоўца Беларусі да арыштанта. Радио «Свобода» (біл.). Архів оригіналу за 29 травня 2016.
  30. ↑ Умерла мать Юрия Чижа. Наша Ніва (рос.). 3 жовтня 2022. Процитовано 7 травня 2024.
  31. ↑ Супруга Юрия Чижа попала на страницы журнала. Народная Воля (рос.). 8 вересня 2013. Архів оригіналу за 11 вересня 2013. [Архівовано 2013-09-11 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Марина Коктыш (12 травня 2023). Как сегодня живет Юрий Чиж?. Народная Воля (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2023. [Архівовано 2023-05-12 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чиж_Юрій_Олександрович&oldid=44113432