Число Гретца — Вікіпедія

Число Гретца
Названо на честь Leo Graetzd Редагувати інформацію у Вікіданих
Досліджується в термодинаміка Редагувати інформацію у Вікіданих
Розмірність  Редагувати інформацію у Вікіданих
Формула [1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Позначення у формулі , , , і  Редагувати інформацію у Вікіданих
Символ величини (LaTeX) [1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Підтримується Вікіпроєктом Вікіпедія:Проєкт:Математика Редагувати інформацію у Вікіданих
Рекомендована одиниця вимірювання 1[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Число́ Гре́тца () — характеристичне число та критерій подібності в гідродинаміці та термодинаміці, що визначається співвідношенням між теплопередачею конвекцією та теплопровідністю рідини у ламінарному потоці в трубі. Воно визначається з такого виразу[2]

:

де  — швидкість переносу маси;

 — коефіцієнт теплопровідності;
 — питома теплоємність при постійному тиску;
 — характеристична довжина;
 — густина;
 — температуропровідність.

Число Гретца може бути виражене через інші характеристичні числа. Для випадку переносу тепла[3]:

,

де  — діаметр для круглих труб або гідравлічний діаметр у потоках довільного поперечного перерізу;

 — характеристична довжина;
 — число Рейнольдса;
 — число Прандтля.

Це число є корисним при визначенні початкової довжини вхідного потоку, що розвивається у каналах в умовах нагрівання. Число Ґреца, що дорівнює приблизно 1000 або менше, є точкою, у якій потік вважатиметься термічно повністю стабілізованим[4].

При використанні критерію для випадку переносу маси число Прандтля у наведеному вище рівнянні замінюється на число Шмідта (), яке виражає відношення коефіцієнта переносу імпульсу до коефіцієнта переносу маси.

.

Характеристичне число назване на честь німецького фізика Лео Гретца[en].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Hall Carl W. Laws and Models: Science, Engineering and Technology. — CRC Press, Boca Raton, 2000. — 524 p. — ISBN 84-493-2018-6.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в 11-5.16 // Quantities and units — Part 11: Characteristic numbers — 2 — ISO, 2019. — 50 p.
  2. Carl W. Hall, 2000, P.190
  3. Nellis, G., and Klein, S. Heat Transfer. — Cambridge, 2009. — P. 663.
  4. Shah, R. K., and Sekulic, D. P. Fundamentals of Heat Exchanger Design. — John Wiley and Sons, 2003. — P. 503.