Чоколов Микола Іванович — Вікіпедія

Чоколов Микола Іванович
Народився6 грудня 1845(1845-12-06)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер29 жовтня 1932(1932-10-29) (86 років)
Вісбаден, Гессен-Нассау, Вільна держава Пруссія
ПохованняВісбаден
Країна Російська імперія
Діяльністькупець 1-ї гільдії
Відомий завдякипідприємець, гласний Київської міської думи
Автограф

Чо́колов Мико́ла Іва́нович (6 грудня 1845(1845-12-06), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 29 жовтня 1932(1932-10-29), Вісбаден, Гессен-Нассау) — на початку 1900-х років один із найбагатших промисловців Києва, купець 1-ї гільдії, гласний (депутат) міської думи, власник друкарні, розташованої на вулиці Великій Житомирській №20, співзасновник винокурно-дріжджового заводу на вулиці Глибочицькій.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Києві 1845 року. Дід, Михайло Евтеєвич Чоколов, 1843 року був перечислений із калузьких у київські купці 2-ї гільдії[1]. Батько, Іван Михайлович Чоколов, також був київським купцем 2-ї гільдії[2].

Чоколови оселилися на околиці Подолу — Лук’янівці — не вельми багатому в середині ХІХ ст. районі Києва. 1865 року вони купили 10 десятин (гектар) — всю гору між вул. Татарською і Саксонським яром (сучасна Соляна вулиця) з великим озером у центрі. Колись цей великий маєток на Глибочицькій, 5-11 був дачею якоїсь заможної персони.[3] В 1872 році Микола Іванович разом зі своїм братом відкрив винокурно-дріжджовий завод на Подолі, один з найбільших в тогочасному Києві. Чоколов був ініціатором створення комерційного училища і приватних шкіл у Києві та навіть був відзначений за внесок у розвиток комерційної освіти.

Ім'я Чоколова носить історична місцевість української столиці — Чоколівка, а також дача в Ірпені, що під Києвом.

Помер у еміграції в Німеччині у 1932 році. Похований на Російському кладовищі у Вісбадені.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ревізька казка, 1850, арк. 10зв–11..
  2. Ревізька казка, 1858, арк. 7зв–8..
  3. Кальницький, Михайло (19 грудня 2005). Як багатіли на дріжджах. Діловий тижневик "Контракти". Галицькі контракти. Архів оригіналу за 13 січня 2006. Процитовано 29 липня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]