Чопівський Юрій Юрійович — Вікіпедія

Чопівський Юрій Юрійович
Діяльністьпідприємець, меценат
РодичіФещенко-Чопівський Іван Адріянович
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого V ступеня

Юрій Юрійович Чопівський — американський бізнесмен, український меценат.[1]. Оплачував утримання офісу для українського посольства у Вашингтоні впродовж півтора року, бо у перші роки незалежності держава не мала достатньо коштів[2]. Президент фундації родини Чопівських[3]. Є одним із спонсорів української програми при Стенфордському університеті.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Очолює потужний будівельний концерн у Вашингтоні[4]. У 1992 році, на початку діяльності посольства України в США, виділив у своєму офісі робочі кімнати, надав технічну допомогу і сприяв тому, щоб посольство розпочало реальну роботу по встановленню політичних та економічних зв'язків із США та відновленню співпраці з українською діаспорою Америки.[5] Сприяв організації виставки у посольстві України за темою — «Внесок українців у сільське господарство США» і посприяв збору матеріалів для неї. Виставка мала значний успіх під час її показу у Вашингтоні, Філадельфії, університеті штату Айова.

Юрій Чопівський є одним із спонсорів української програми при Стенфордському університеті. На його думку, позитивним є також те, що програми в Стенфорді та інших навчальних закладах США та Канади надають можливість українським науковцям набути досвіду та провести дослідження у Північній Америці. Пан Чопівський каже, що бачить результати роботи подібних програм, і лише жалкує, що їх мало.[6]

Наприкінці 1990-х придбав Замок Річарда на андріївському узвозі у Києві. Спочатку хотів зробити магазини, офіси та ресторани, а потім збирався будувати готель. За новим проєктом Замок Річарда буде прибутковим будинком.[7]

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Дідусь — Фещенко-Чопівський Іван Адріянович (1884—1952), український вчений, громадський та політичний діяч.
  • Бабуся — Синайда Чопівська
  • Батько — Чопівський Юрій Іванович (1923—1988) (Професор медицини, розпочав медичні студії у Празькому університеті, а закінчив їх докторатом у Мюнхенському університеті в 1948 році. Був президентом медичного збору Грегам лікарні в Кантон (1959), потім президентом Мейсон лікарні (1962-63). Був також президентом Медичного товариства повіту Фултон, Іллінойс, а наприкінці — президентом медичного відділу Американської Міжнародної лікарні в Заян, Іллінойс).[8]
  • Мати — Чопівська Софія Костянтинівна (Клепачівська)
  • Брати та сестри — Чопівська Лідія Юріївна, Чопівський Андрій Юрійович, Чопівський Петро Юрійович (який у 1974 році з відзнакою закінчив Пристонський університет, в якому він концентрувався на біології та на слов'янських науках. Ще під час навчання отримав премію імені Вілліяма Бомонта за виконання праці в галузі репродуктивної фізіології, а також стипендію на подорож до СРСР для поглиблення своїх студій. Диплом доктора медицини Петро Чопівський отримав 26 травня 1978 року у Джордж Вашингтон Університеті у Вашингтоні, спеціалізувався в царині родинної медицини, практикував у шпиталі Каліфорнійського університету).
  • Донька — Чопівська Алекса Юріївна (директор програм зі світової економіки в Інституті Аспена, виконавчий директор Американського центру Європейської України, засновник і виконавчий директор «Транснаціональної Освітньої Групи», для студентів спеціальності «Міжнародна інформація» на тему «Communication in US Congress and Ukraine Advocacy in America».)[9]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (23 серпня 2021) — за вагомий особистий внесок у розвиток міждержавного співробітництва, зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історико-культурної спадщини[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Украинский «Полещук» мирового масштаба. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  2. Работа посольства Украины в США начиналась с трех комнат. Вспоминает ветеран украинской внешней разведки Игорь Дунайский, которого распад СССР застал в Вашингтоне в резидентуре советской разведки. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  3. Агробізнес України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  4. Здобуття незалежності України у 1991 році
  5. Український «Поліщук» світового виміру
  6. Про українські студії у Стенфорді
  7. Із замку Річарда в Києві зроблять прибутковий будинок — ЗМІ
  8. ВОНИ ТВОРИЛИ НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ. СЛОВО ПРО КЛЕПАЧІВСЬКИХ ТА ЧОПІВСЬКИХ. Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 17 вересня 2013.
  9. Інститут міжнародних відносин. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  10. Указ президента України №388/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 8 грудня 2021.