Чорноморський район — Вікіпедія

Чорноморський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Автономна Республіка Крим
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ:	125600000
Утворений:	1930
Населення:	▲ 32188 (на 1.01.2019)
Площа:	1509 км²
Густота:	21.1 осіб/км²
Тел. код:	+380-6558
Поштові індекси:	96400—96447
Населені пункти та ради
Районний центр:	Чорноморське
Селищні ради:	1
Сільські ради:	10
Смт:	1
Селища:	2
Села:	31
Районна влада
Голова ради:	Помазан Валентин Васильович
Голова РДА:	Лужецька Світлана Анатоліївна[1]
Адреса:	96400 Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Кірова, 16, 91-408
Мапа
Чорноморський район у Вікісховищі

Підпункт 1 пункту 3 постанови ВРУ 807-IX від 17.07.2020, згідно з яким Чорноморський район АР Крим ліквідовується, набрав чинності з 7 вересня 2023 року.

Чорномо́рський райо́н (до 1944 року — Ак-Мечетський; рос. Черноморский район, крим. Aqmeçit rayonı) — колишній район, розташований у північно-західній частині АР Крим, на Тарханкутському півострові, уздовж берега Каркінітської затоки, зараз у складі Євпаторійського району. Адміністративний центр — смт Чорноморське. Населення становить 32 139 жителів (на 1.08.2012).

Займає територію Тарханкутського півострова на крайньому заході Криму. Більшу частину територію Чорноморського району займає розорана горбиста рівнина. Морське узбережжя в основному стрімчасте. Район має найнижчу щільність населення серед сільських регіонів Криму. На території району є корисні копалини: газ (Глібовське родовище), вапняки, камінь-черепашник, лікувальні грязі солоних озер біля сіл Міжводне і Водопійне — Джарилгач, Ярилгач і Панське. Також розташовані такі озера: Ак-Мечетське і Маяцьке озеро — біля смт Чорноморське; Лиман, Великий Кипчак і Малий Кипчак — біля села Оленівка.

Чорне море	Чорне море	Роздольненський район
Чорне море
Чорне море	Чорне море	Сакський район

Чорноморський район популярний серед любителів недорогого літнього відпочинок біля моря. Море і пляжі регіону ні в чому не поступаються курортам західного узбережжя Криму (Євпаторія, Саки), а вартість відпочинку значно дешевше через віддаленість від основних туристичний об'єктів і пам'яток.

На території району відомі декілька десятків скіфських могильників. Наприкінці IV ст. до н. е. на березі Каркинітської затоки виникло античне поселення Калос-Лімен (Прекрасна Гавань), яке входило до складу сільськогосподарської хори (сільської округи) античного Херсонеса і мало важливе господарське і стратегічне значення.

Навколо Калос-Лімена виникають інші укріплені і неукріплені античні поселення. Розкопки залишків грецьких поселень в селах Панське, Біляус і біля с. Володимирівка свідчать про високий рівень економіки, торгівлі і культури греків. У 2 ст. до н. е. грецькі поселення Північно-західного Криму були захоплені скіфами і частково зруйновані. В середні віки Тарханкут опиняється в зоні переміщення кочових племен.

У XIII ст. у степовому Криму затверджуються монголо-татари. У першій половині XV ст. Тарханкут входить до складу володінь Кримського ханства, яке в 1475–1478 рр. стає васалом Туреччини. Більшість земель на західному узбережжі на підставі тарханних (пільгових) грамот була передана духовним особам. Тому за західною частиною півострова затвердилася назва «Тархан», тобто територія вільна від податків. Звідси і відбувається назва заснованого тут Тарханного кадилика — судового округу. Територія Тарханного кадилика входила до складу Гезльовського каймаканства з центром в м. Гезльов (сучасна Євпаторія).

Після анексії Криму Російською імперією (1783 р.) землевласниками на Тарханкуті стають російська знать і високопоставлені чиновники. Найбільшим маєтком Тарханкутське або Тархан-Саригольське володів таємний радник граф Попов. Маєток включав близько 22,5 тис. десятини землі в селах Караджа (Оленівка), Степанівка (зараз не існує), куди були переселені 2178 душ державних селян. На мисі Када-Мрун (Чорний ніс) був побудований великий панський будинок, посаджений фруктовий сад (знищений в роки другої світової війни).

У 1824 р. землі Ак-мечеті купує генерал-губернатор Новоросійського краю М.Воронцов, який побудував тут церкву, освячену на честь праведних Святих Захара і Єлизавети. До церковного приходу відносилися 5 сіл з російським населенням: Ярилгач, Кунан, Тарпанчи, Караджа (зараз села Міжводне, Красносільське, Окунівка, Оленівка), Тарханкутський Маяк і інші села із змішаним населенням.

До середини XIX ст. зростає притока переселенців з густонаселених губерній країни. Відміна кріпацтва створила сприятливі умови для розвитку господарства. У 1885 р. тут працювали дві церковно-приходські школи — в Ак-мечеті і Дорт-Сакале (Ленське). У подальші п'ять років відкрилися три земські школи в селах Кунан, Караджа і Донузлав (Красноярське). Почали діяти 3 лікарських ділянки.

Населення волості підтримувало постійний зв'язок з повітом (Євпаторією). У Ак-мечеті знаходилася поштова кінна станція.

На початку XIX ст. швидко розвивається мореплавання. Почали діяти регулярні пасажирські рейси, які пов'язували Одесу з містами, що розростаються в Криму: Ялтою, Севастополем. У 1816 р. на Тарханкуте був побудований маяк. У 1871 р. тут заснована метеорологічна станція.

У січні 1921 р., після встановлення в Криму радянської влади, ділення на волості було скасовано, Тарханкут був включений до складу Ак-Мечетського району, який входив до складу Євпаторійського повіту.

У 1924 р. Ак-Мечетській район був скасований, всі села Тарханкута увійшли безпосередньо до складу Євпаторійського повіту, в 1930 р. район відновлений. У 1932 р. чисельність населення району становила 15,69 тис. чоловік (57,6 % — росіяни, 33,6 % — кримські татари, 5 % — німці, 2,2 % -українці). У районі налічувалося 16 сільрад, 5 з них — кримськотатарські, 10 — російські і 1 — німецька.

У 1939 р. до складу району входило 112 населених пунктів. Працювали 29 шкіл. Під час другої світової війни на території району діяв партизанською загін під командуванням К.Калашникова. 14 квітня 1944 район був звільнений від німецько-фашистських загарбників.

У 1944 р. Ак-Мечетській район був перейменований в Чорноморський. Змінилися назви селища Ак-мечеть на Чорноморське і багатьох інших сіл району.

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 23 сільські ради, які підпорядковані Чорноморській районній раді та об'єднують 34 населених пунктів^[2].

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[3]

Національний склад населення району за переписом 2001 р.

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)^[4]

Зараз в районі працює 6 промислових підприємств, в тому числі: Тарханкутська вітрова електростанція (45°25′12″ пн. ш. 32°45′59″ сх. д. / 45.42000° пн. ш. 32.76639° сх. д. / 45.42000; 32.76639), маслозавод, інкубаторо-птахорозвідна станція, побутовий комбінат з майстернею пошиття одягу, перукарнею, фотографією. У районі 11 сільськогосподарських підприємств. У 1999 р. на території району працювали 23 малих підприємства і кооперативу, в тому числі 5 фермерських господарств, 1 мисливсько-риболовне.

У районі діють 15 загальноосвітніх шкіл, 10 дошкільних установ. Працюють 27 клубних установ і 23 бібліотеки.

• Готелі
• Міні-пансіонат «АРАТТА»

На території Чорноморського району на обліку перебуває 16 пам'яток історії.

Античне поселення Калос-Лімен (45°31′13″ пн. ш. 32°43′3″ сх. д. / 45.52028° пн. ш. 32.71750° сх. д. / 45.52028; 32.71750), розкопки якого проводяться з 1985 р. Античне поселення Панське (45°33′07″ пн. ш. 32°48′51″ сх. д. / 45.55194° пн. ш. 32.81417° сх. д. / 45.55194; 32.81417)

Фотогалереї:

• Фотогалерея «Тарханкут 2007-2008-2009»

Статті, публікації:

• Калос Лімен — Чарівна Гавань — Чорноморське
• Античне городище Панське
• Тарханкут. Креветки, медузи та голова Леніна
• На Тарханкуті створять національний парк «Чарівна гавань»
• стаття Чорноморський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

Законодавство:

• Указ Президента України № 774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чорноморський район

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2012) Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (жовтень 2012)