Швед Георгій Павлович — Вікіпедія

Георгій Швед
У 2018-му році
Народився	26 листопада 1932(1932-11-26) Дніпродзержинськ, УРСР
Помер	24 жовтня 2022(2022-10-24) (89 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Київський медичний інститут
Галузь	медицина (неврологія)
Заклад	Київська міська клінічна лікарня №4 (1977—2012)
Науковий ступінь	кандидат медичних наук (1973)
Науковий керівник	Василь Мілько
Членство	член президії Київської організації ветеранів України, член Київської спілки колишніх малолітніх в'язнів фашизму
Нагороди

Георгій Павлович Швед (26 листопада 1932, Дніпродзержинськ — 24 жовтня 2022, Київ) — український лікар-невролог, кандидат медичних наук (1973). Протягом 35 років — заступник головного лікаря з медичних питань Київської міської клінічної лікарні № 4 (1977—2012). В молоді роки — завідувач психіатричної служби рідного Дніпродзержинська, головний лікар Дніпродзержинської станції швидкої допомоги (1959—1962). Заслужений лікар України.

11-річним хлопцем два місяці був в'язнем концентраційного табору біля Дніпродзержинську (нинішня територія смт Карнаухівка), з якого вчинив втечу разом із старшим братом^[1]. Один із засновників Київської спілки колишніх малолітніх в'язнів фашизму, її багаторічний керівник.

Народився 26 листопада 1932 року в Дніпродзержинську (нині — Кам'янське).

В 11 років, «завдячуючи» своєму дорослому вигляду, став в'язнем німецького концентраційного табору на нинішній території смт Карнаухівка. Через два місяці після ув'язнення здійснив втечу з табору разом зі старшим братом Віталієм (1926—2019), після чого, до звільнення Дніпропетровщини, брати переховувалися у знайомої родини в селі Шульгівка^[1].

Після війни працював в колгоспі, закінчив Дніпродзержинське ремісниче училище № 1 (нині — Кам'янське вище професійне училище), навчався ремонту та встановленню електрообладнання на металургійних підприємствах.

Вищу освіту отримав в Київському медичному інституті, планував стати хірургом. Після вмовлянь колег з Дніпродзержинську зайняв посаду завідувача психіатричної служби міста, паралельно вивчав неврологію.

В 26 років став головним лікарем Дніпродзержинської станції швидкої допомоги, на цій посаді співпрацював з київською колегою Наталією Ленгауер. У 1962-му році прийнятий до клінічної ординатури кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту, де встиг попрацювати з академіком Борисом Маньківським, який невдовзі пішов з життя.

У 1972-му році була створена Київська міська клінічна лікарня № 4, на базі якої Георгій Швед захистив кандидатську дисертацію на тему «Лечение больных сирингомиелией инкорпорированными йодом-131, фосфором-32, золотом-198». Через п'ять років погодився стати заступником головного лікаря з медичних питань. На цій посаді працював 35 років — до 2012-го року^[1]. Як лікар-невролог, надавав медичну допомогу учасникам війни в Афганістані та інших військових конфліктів.

У 1992—1993 роках — один із творців Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»^[2]. У 1994-му році став одним з засновників Київської спілки колишніх малолітніх в'язнів фашизму, яку очолював багато років. Був членом президії Київської організації ветеранів України, очолював її медичну комісію.

У 2021-му році міський голова Києва Віталій Кличко присвоїв Георгію Шведу звання «Почесного громадянина» міста.

Був одружений, виховав двох дітей. Помер за місяць до 90-го дня народження, 24 жовтня 2022 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.80″ пн. ш. 30°30′5.90″ сх. д. / 50.4166111° пн. ш. 30.5016389° сх. д. / 50.4166111; 30.5016389).

• «Лечение сирингомиелии радиоактивным йодом⁻¹³¹» [Текст]: Метод. письмо / М-во здравоохранения УССР. Киевский ордена Трудового Красного Знамени мед. ин-т им. акад. А. А. Богомольца ; Сост. доц. В. И. Милько, врач Г. П. Швед. — Киев: [б. и.], 1966. — 11 с.; 20 см.
• «Лечение больных сирингомиелией инкорпорированными йодом-131, фосфором-32, золотом-198» [Текст]: диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. (14.00.13) / Харьк. мед. ин-т. — Харьков: [б. и.], 1973. — 18 с.

• 1970 — Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• 1982 — Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
• 1983 — Медаль «Ветеран праці»
• 1995 — Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• 2004 — Нагрудний знак «Знак Пошани»
• 2005 — Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• 2009 — Орден «За мужність» III ступеню
• 2013 — Орден «За заслуги» III ступеню
• 2014 — Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників»
• 2021 — «Почесний громадянин Києва»
• «Заслужений лікар України»
• «Значок «Відміннику охорони здоров'я» (СРСР)»
• срібна медаль Радянського Фонду Миру
• почесна грамота Державного комітету України у справах ветеранів
• подяка Кабінету Міністрів України
• подяки Київського міського голови^[3]

• Про Георгія Шведа на сайті Київської міської ради