Шельдов Анатолій Микитович — Вікіпедія
Анатолій Микитович Шельдов | |
---|---|
біл. Шэльдаў Анатоль Мікіціч | |
Народився | 1930 Серпухов, Московська область, РСФРР, СРСР |
Помер | 10 березня 2008 (77 років) Мінськ, Білорусь |
Громадянство | СРСР→ Білорусь |
Національність | Білорус |
Діяльність | Дипломат |
Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин |
Посада | Постійний представник Республіки Білорусь в ООН |
Термін | 1980—1986 |
Попередник | Довгучиць Леонід |
Наступник | Максимов Лев Йосипович |
Нагороди | |
Анатолій Микитович Шельдов (біл. Шэльдаў Анатоль Мікіціч) (1930 — 10 березня 2008) — білоруський дипломат. Постійний представник Республіки Білорусь в ООН (1980—1986).
Народився 1930 року. 1948 року закінчив школу № 401 (зараз «Ліцей № 1581») в Москві із золотою медаллю. Випускник Інституту міжнародних відносин.
Працював в МЗС Білоруської РСР референтом-перекладачем, другим секретарем, радником, заступником міністра закордонних справ Білоруської РСР. Член ЦК КП Білорусі. Підписав від імені Білорусі Статут ООН[1].
У 1980—1986 рр. — був постійним представником в Раді Безпеки ООН від БРСР.
У 1986—1991 рр. — заступник міністра закордонних справ Білоруської РСР. Міністр закордонних справ Білорусі Кравченко Петро Кузьмич так характеризував свого заступника:
Мій заступник Анатолій Шельдов, що дістався в спадок від Гуриновича, на кожну мою ініціативу відгукувався однаковою фразою: - Петро Кузьмич, це неможливо, тому що це просто неможливо. - І додавав: - Просто ви ще не все розумієте. Неважко уявити, яких нервів коштує робота з таким заступником. І коли в травні 1991 року йому виповнилося 60 років, я, не відчуваючи жодних докорів, відправив його на пенсію. Навколо Шельдова групувалися кілька таких же ретроградів, похмуро налаштованих проти будь-яких змін.[2] |
.
З 1991 року вийшов на пенсії, жив у Мінську.
- ЧЕЛОВЕК С «АРХАНГЕЛА» (руск.) // КОНАН ДОЙЛЬ СОБРАНИЕ СОЧИНЕНИЙ В 12(+1) тт.. — М.: изд-во "Россия", 1992-1997. — Т. 5. — С. 420—441. — ISBN 5-88274-089-4.
- ↑ ШЕЛЬДОВ, Анатолий Никит(ов)ич
- ↑ Пётр Кравченко (21.09.2006). Беларусь на распутье (PDF) (рос.). Народная Воля. Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2017. [Архівовано 2017-10-27 у Wayback Machine.]