Шипшина найколючіша — Вікіпедія

Шипшина найколючіша
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Розоцвіті (Rosales)
Родина:	Трояндові (Rosaceae)
Рід:	Троянда (Rosa)
Вид:	Шипшина найколючіша (R. pimpinellifolia)
Біноміальна назва
Rosa pimpinellifolia L., 1753
Синоніми
Rosa altaica Willd. Rosa hispida Sims Rosa pimpinellifolia L. Rosa sibirica Tratt. Rosa spinosissima var. altaica (Willd.) Bean Rosa spinosissima var. hispida Koehne

Шипшина найколючіша^[1][2] (Rosa spinosissima) — вид чагарникових рослин родини розові (Rosaceae), поширений у Центральній і Південно-Західній Азії, та більшій частині Європи. Етимологія: лат. spinos — «колючий», лат. issim — суфікс найвищого ступеня^[3].

Кущ (0.3)0.5–1.5(2) м заввишки. Відкореневі паростки часті. Гілки мають коричневу кору. Молоді стебла і колючки червоні. Шипи міжвузлові, щільні на основних стеблах, розріджені на деяких квітучих гілках, парні або поодинокі, прямі або зігнуті, круглі в перетині, 5–6 × 1–3 мм, змішані з більш короткими колючками. Листки: прилистки 9–14 × 2–4 мм, краї цілі або пилчато-залозисті, поверхні голі; ніжки листків запушені, залозисті; листові фрагменти довгасто-яйцеподібні, (5)7–9(11) × 5–8 мм чи широко еліптичні, 5–22 × 5–12 мм, краї 1-пилчасті, верхівки від тупих до гострих. Приквітки відсутні. Квіти діаметром 2–4 см із п'ятьма пелюстками. Гіпантій 3–5 × 3–4 мм. Пелюстки 15–25 × 14–23 мм, світло-кремового й рідко блідо-рожевого кольору. Шипшинові плоди пурпурно-чорні або чорні, майже кулясті, 1–1.6 см у діаметрі, голі, блискучі, з постійними чашолистками; ніжки до 4 см, часто залозисті. Сім'янки темно-коричневі, 4 × 2.5 мм.

Азія (Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія — Кавказ, західний Сибір, Алтай, Китай — Синьцзян, Казахстан, Киргизстан, Іран, Туреччина); Європа (Естонія, Литва, Молдова, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Ірландія, Ісландія, Норвегія, Велика Британія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Македонія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція). Також культивується й інтродукований у деяких інших країнах. Зростає на сухих, помірно багатих поживними речовинами, вапняних і кам'яно-супіщаних ґрунтах серед чагарників, на пустищах, сонячних узліссях, трав'янистих схилах, річкових берегах, і узбережжями на дюнах піску.

В Україні зростає на кам'янистих і вапнякових відслоненнях і на відкритих гірських схилах — у лісостепу, на Правобережжі заходить в лісові і степові р-ни; в Криму. У Закарпатті часто дичавіє^[1]. Входить до списку рослин, які потребують охорони на територіях Дніпропетровської та Запорізької областей^[2].

Висаджують як декоративну рослину в садах і парках. Культивується з XVI-го століття як декоративна рослина. Багато різновидів з'явилися з білими, рожевими, жовтими, і також з подвійними квітами. У підтримці ландшафту використовується для кріплення насипів.

Плоди шипшини дуже багаті вітаміном С і добре підходять для шипшинового чаю, варення, джему, мармеладу, желе, соку, сиропу і кондитерських начинок. Виробництво вина, бренді й лікерів також можливі.

• Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Euro+Med Plantbase (англ.)
• Flora of North America [Архівовано 14 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• NatureGate [Архівовано 22 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.