Шліфування — Вікіпедія

Шліфувáння — метод абразивної обробки поверхонь заготовок інструментом, що має вигляд тіла обертання, різальними елементами якого є безліч дуже твердих абразивних або алмазних зерен.

Шліфування проводиться на спеціальних шліфувально-полірувальних верстатах з використанням повстяних, бязевих, фетрових чи алмазних кругів. Абразивний матеріал (наждак, корунд, електрокорунд) наноситься на круг за допомогою столярного клею. Особливістю шліфування є одночасне мікрорізання декількома зернами, кожна з яких має 2-3 ріжучі леза й більше. Чим більше зерен беруть участь у різанні, тим менша шорсткість обробленої поверхні. Існують також заточувальні верстати на яких власноміць заточують ріжучий інструмент: свердла, фрези, токарні різці тощо.

Переривчасте шліфування розробив Олександр Якимов.

Шліфувальник обробляє метали, пластмаси й інші конструкційні матеріали різанням за допомогою шліфувальних кіл, сегментів, шкурок. Шліфувальником може бути як чоловік, так і жінка. Шліфувальники бувають 6-ти розрядів.

Для шліфування використовуються найрізноманітніші машини, які найкраще класифікувати як портативні або стаціонарні:

• Переносні електроінструменти, такі як кутові шліфувальні машини, гріндери та відрізні пили:
• Стаціонарні електроінструменти, такі як заточувальний верстат або абразивна пила:
• Стаціонарні гідро- або ручні точильні камені:

Шліфування — це підвид різання, оскільки шліфування є справжнім процесом різання металу. Кожне зерно абразиву функціонує, як мікроскопічна одноточкова ріжуча кромка (хоча і з великим від'ємним переднім кутом), і зрізає крихітну стружку, яка є аналогом того, що умовно називається «зрізаною» стружкою (точіння, фрезерування, свердління, нарізання різьби і т. д.). Однак, серед людей, які працюють в галузі механічної обробки, термін «різання» часто розуміється, як такий, що стосується макроскопічних операцій різання, а шліфування часто ментально класифікується, як «окремий» процес. Ось чому ці терміни зазвичай використовуються окремо в цеховій практиці.

Притирання і шліфування з використанням наждачний папіру є підмножинами шліфування.

Процес оздоблювальної обробки за допомогою спеціальної головки з абразивними брусами, яким надається складний рух відносно поверхні обробки.

• Бучинський М. Я. та ін. Шліфування емальованих деталей. — Харків : НТМТ, 2012. — 133 с.
• Кучер М. С. Металлорежущие станки. — М. : Машиностроение, 1969. — 719 с.
• Лурье Г. Б., Комиссаржевская В. Н. Шлифовальные станки и их наладка. — М. : Высш. школа, 1972. — 416 с.
• Смирнов В. О., Білецький В. С. Фізичні та хімічні основи виробництва. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2005. — ISBN 966-7804-90-9
• Тепенкичиев В. К., Краениченко А. В., Тихонов А. А., Колев Н. С. Металлорежущие станки. — М. : Машиностроение, 1970. — 464 с.

• Шліфування // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Шліфування // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 215-216. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Ельборовий інструмент [Архівовано 4 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Алмазний інструмент для шліфування каменю [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Чуприна В. М. (2016) Тензорне-математичне моделювання точності обробки деталей у динамічній системі металорізального верстату. Збірник наукових праць Харківського Унівеситету Повітряних Сил. Харків: ХНУПС, 1(46), 116—124.
• Венжега В. І., Кальченко В. І., Кальченко В. В., Рудик А. В. (2006) Дослідження процесу однопрохідного двостороннього шліфування. Вісник ЧДТУ: ЧДТУ, 28, 35 — 44.

Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.