Шосте відчуття (фільм) — Вікіпедія

Шосте відчуття
The Sixth Sense
Жанрдрама
містика
трилер
РежисерМ. Найт Ш'ямалан
ПродюсерКетлін Кеннеді
Френк Маршалл
Беррі Мендел
СценаристМ. Найт Ш'ямалан
У головних
ролях
Брюс Вілліс
Гейлі Джоел Осмент
ОператорТак Фуджімото
КомпозиторДжеймс Ньютон Говард
КінокомпаніяSpyglass Entertainment
Hollywood Pictures
Дистриб'юторInterCom, Touchstone Pictures і Netflix
Тривалість107 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1999
Кошторис40 млн. $
Касові збори672 806 292 $[1]
IMDbID 0167404
CMNS: Шосте відчуття у Вікісховищі
Q: Шосте відчуття у Вікіцитатах

«Шо́сте відчуття́»[a] (англ. «The Sixth Sense») — містичний фільм американського режисера М. Найт Ш'ямалана, що вийшов у прокат 6 серпня 1999 року (в день народження режисера). У 2000 році фільм став популярним серед любителів домашнього відео (бл. 80 мільйонів глядачів). На 1 березня 2024 року фільм займав 146-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У день, коли Малколм Крау, визнаний фахівець з дитячої психології, отримує грамоту за видатні досягнення в галузі педіатрії і заслуги перед Філадельфією, відбувається трагедія. Вінсент Грей, один з його колишніх пацієнтів, в минулому розумний, чуйний і вразливий хлопчик, а тепер дорослий засмиканий псих, прокрадається у квартиру Крау, і, звинувативши доктора у всіх своїх бідах, стріляє в нього на очах у дружини з пістолета, після чого здійснює самогубство.

Надалі глядач стежить за історією Крау: той намагається розібратися в причинах терапевтичної помилки й з головою поринає в роботу, намагаючись знайти у своїх записах ключ до того, що трапилося з Греєм. Його стосунки з коханою дружиною псуються через те, що він мимоволі віддалився від неї.

Наступної осені у Крау з'являється новий пацієнт, восьмирічний хлопчик Коул Сіер, симптоми хвороби якого практично збігаються з анамнезом Грея. Коул здається наляканим аутичним хлопчиком. Крау щосили намагається допомогти йому, відчуваючи, що тільки так може загладити провину за те, що сталося з Греєм. Він не здогадується, що випадок хлопчика має безпосередній стосунок до нього самого.

У ролях

[ред. | ред. код]

Підготовка до зйомок

[ред. | ред. код]
  • Гейлі Джоел Осмент був єдиним з кандидатів на отримання ролі Коула, хто прийшов на кастинг у краватці. Коли Ш'ямалан запитав у хлопчика, чи читав він свою частину сценарію, Хейлі відповів, що напередодні прочитав сценарій три рази. Здивований Найт перепитав: «Ти прочитав свою частину сценарію цілих три рази?», На що хлопчик відповів: «Ні, я тричі прочитав ВЕСЬ сценарій».
  • На роль Коула запрошувався Ліам Ейкен.
  • Для участі в зйомках фільму Брюсу Уіллісу довелося вчитися писати правою рукою, хоч у житті він і лівша. Це було зроблено для того, щоб глядач не помітив, що на його лівій руці відсутня обручка.
  • Для своєї ролі Донні Волберг схуд на 43 фунти.
  • За словами самого режисера фільму, ідея фільму прийшла йому в голову, коли він дивився епізод № 3.10 «Історія мертвої дівчинки» (The Tale of the Dream Girl) серіалу «Чи боїшся ти темряви?» (Are You Afraid of the Dark?).

Зйомки

[ред. | ред. код]

Багато режисерів знімають кінцівку своїх картин на самому початку роботи над фільмом, однак Ш'ямалан знімав свій трилер в суворій послідовності, тобто завершальна сцена знімалася в кінці знімального процесу. Режисер М. Найт Ш'ямалан виконав одну з ролей у фільмі. Він зіграв доктора, до якого персонаж Тоні Коллет привела Коула після інциденту на дні народження.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Голос, який можна чути при програванні аудіокасети в ході фільму і який слухає Малкольм, говорить по-іспанськи, а перекласти його можна як: «Господи, я не хочу вмирати, врятуй мене, врятуй мене».
  • Відома фраза Коула з фільму «Я бачу померлих людей» (англ. I see dead people) за версією Американського інституту кіно зайняла 44 місце в списку «100 найкращих фраз в історії кіно»[3].
  • «Шосте відчуття» має дрібні паралелі з іншим фільмом Вілліса — «Дванадцять мавп». Зокрема, головного чинного персонажа в обох картинах звуть Коул. У «мавпах» персонаж Брюса вимовляє фразу «Всі, кого я бачу, насправді мерці». Приблизно ту ж фразу вимовляє і герой Хейлі Джоеля Осмента в «Шостому почутті». Обидва фільми мають числівник в назві, а дія відбувається в Філадельфії.
  • Протягом майже всього фільму, після смерті Малкольма (Брюс Вілліс) він не розмовляє ні з ким крім Коула (Гейлі Джоел Осмент), хоча бере участь у більшості сцен.
  • В одній зі сцен фільму «Дванадцять друзів Оушена» (2004), де Брюс Вілліс грає роль самого себе, ведеться тривала комічна суперечка про передбачуваність сюжету цього фільму.[4].

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

«Шосте відчуття» — один з чотирьох фільмів жахів в історії, які номінувалися на «Оскар» за найкращий фільм року. Втім, визначення «Шостого відчуття» як фільму жахів є досить неоднозначним.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Номінації

[ред. | ред. код]

Премія «Оскар» 2000 року

Премія «Золотий глобус» 2000 року

Премія каналу MTV 2000

Премія Британської академії 2000

  • Найкращий фільм
  • Найкращий оригінальний сценарій
  • Найкращий монтаж
  • Премія імені Девіда Ліна за досягнення в режисурі (М. Найт Шьямалан)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Правильно казати "Шосте чуття": Шосте чуття — особлива, надзвичайна здатність сприймати, вгадувати щось (як доповнення до п'яти чутливих органів людини і тварини).[2]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]