Шпаковський Лев Костянтинович — Вікіпедія

Шпаковський Лев Костянтинович
Народився	29 листопада 1914(1914-11-29)  Козятин, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1992  Київ, Україна
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Ле́в Костянти́нович Шпако́вський (29 листопада 1914(19141129), станція Козятин, тепер Вінницької області — 1992, місто Київ) — український радянський діяч, міністр побутового обслуговування населення УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7—10-го скликань. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1976—1981 роках.

Народився в родині залізничника. У 1932—1936 роках — слюсар, помічник машиніста паровозного депо, інструктор політвідділу по роботі серед комсомольців Козятинського відділення Південно-Західної залізниці.

У лютому 1936—1940 роках — служба у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1941 роках — помічник начальника політвідділу по роботі серед комсомольців відділення залізниці. У 1941—1943 роках — заступник начальника політвідділу Уральського відділення Рязано-Уральської залізниці, начальник політвідділів ряду відділень залізниці.

У 1943—1944 роках — секретар Старобільського районного комітету КП(б)У Ворошиловградської області, інструктор ЦК КП(б)У.

У липні 1944 — листопаді 1948 року — заступник секретаря Волинського обласного комітету КП(б)У по транспорту — завідувач транспортного відділу Волинського обласного комітету КП(б)У.

У 1948—1950 роках — начальник політвідділу Ковельської залізниці.

У 1950—1956 роках — начальник політвідділу Придніпровської залізниці.

Освіта вища. Закінчив Заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1956 — 15 серпня 1961 року — заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих. 15 серпня 1961 — 18 січня 1963 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих. 18 січня 1963 — 17 грудня 1964 — 1-й заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської промислової обласної ради депутатів трудящих. 17 грудня 1964 — 1966 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих.

24 вересня 1966 — 28 листопада 1980 року — міністр побутового обслуговування населення Української РСР.

Потім — персональний пенсіонер у місті Києві.

• майор

• орден Трудового Червоного Прапора (29.07.1945)
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
• ордени
• медаль «За трудову відзнаку» (30.07.1942)
• медалі

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.