Штейнберг Яків Аронович — Вікіпедія

Яків Аронович Штейнберг
Народження	13 (25) квітня 1896 Київ, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	11 лютого 1982(1982-02-11) (85 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна (підданство)	СРСР
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Донецьк, Харків, Київ, Гагра
Учні	Панько Юрій Сергійович

Ште́йнберг Я́ків Аро́нович (13 (25) квітня 1896(18960425)^[1][2], Київ — 11 лютого 1982^[1], Київ) — український архітектор і педагог, професор (1937), кандидат архітектури (1956), член-кореспондент Академії архітектури УРСР (1946), член-кореспондент Академії будівництва та архітектури УРСР (1958)

Яків Штейнберг закінчив Київський Художній Інститут (1925, клас Валеріяна Рикова).

У кінці 1920-х років Штейнберг керував Товариством сучасних архітекторів України^[3]. У 1929–1933 викладач Харківського художнього інституту, з 1934 року Київського інженерно-будівельного інституту, з 1937 року — професор, 4 липня 1946 року обраний членом-кореспондентом Академії архітектури Української РСР. У 1944–1947 роках разом з архітектором Йосипом Каракісом брав участь у конкурсі з відновлення Хрещатика^[4]. Входив до правління Спілки радянських архітекторів України^[5]. На 1958 рік — керівник сектору економіки Науково-дослідного інституту архітектури споруд Академії будівництва та архітектури УРСР.

Автор наукових праць з архітектури і будівництва.

• У Донецьку: Гірничий інститут (1928)^[1] і Вуглехімічний інститут у (1930)^[1];
• у Харкові: клуб будівельників та житловий будинок Індубуд (1928)^[1];
• у Києві: друга поліклініка та житловий будинок;
• у Гаграх: санаторій «Україна» (1932), літній кінотеатр (1956) та закритий плавальний басейн (1957–1958);

• Валентин Єжов — навчався в 1953–1956 роках у аспірантурі Академії архітектури УРСР^[6].
• Ірма Каракіс — дисертація на тему «Архітектурно-планувальні рішення і нові види обладнання гардеробів в різних типах шкільних будівель».
• Юрій Химич — навчався в 1955–1958 роках у аспірантурі Академії архітектури УРСР у Якова Штейнберга та Олексія Шовкуненка^[7].

• Ежов В. И. Полвека глазами архитектора. — К. : НИИТАГ, КНУСА, 2001. — 304 с. — ISBN 966-7452-37-9. (рос.)
• Лебедев Г. А. Архитектор-художник Яков Аронович Штейнберг // Строительство и архитектура. — 1977. — № 5. — C. 26–31 : портр., планы, фото. (рос.)
• Химич Юрій Іванович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 572. — ISBN 978-966-96839-3-9.
• Штейнберг Яків // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3895. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Штейнберг Яків Аронович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
• Штейнберг Яків Аронович (1896–1982) // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.
• Штейнберг Яков Аронович : лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1962. — 14 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
• Юнаков О. Архитектор Иосиф Каракис. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — ISBN 978-1-68082-000-3. (рос.)
• Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 2. Soviet Avant-garde: 1917–1933. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. С. 124. ISBN 978-3-933713-63-6

Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.