Шінджю — Вікіпедія

Шінджю (心中) - японський термін для позначення подвійного суїциду. Використовується у повсякденній мові для позначення будь-якого групового самогубства двох або більше осіб, пов'язаних коханням, як правило, закоханих, батьків і дітей, і навіть цілих родин. Подвійне самогубство без згоди називається мурі-сінджю (無理心中) і вважається різновидом вбивства-самогубства.

Закохані, які вчинили подвійне самогубство, вірили, що вони знову об'єднаються на небесах, що підтримувалося феодальним вченням Японії періоду Едо, яке вчило, що зв'язок між двома закоханими продовжується і в потойбічному світі^[1], а також вченням Буддизму Чистої Землі, в якому вважається, що через подвійне самогубство можна наблизитися до переродження в Чистій Землі^[en][2]

Слово сінджю утворене ієрогліфами "розум/серце" (心) та "центр/всередині" (中). У цьому вживанні воно буквально означає "серце всередині" або "єдність сердець", що, ймовірно, відображає психологічний зв'язок між учасниками^[3].

У японській театральній та літературній традиції подвійні самогубства - це одночасні самогубства двох закоханих, чиї особисті почуття (人情, ninjō) або любов одне до одного суперечать ґірі^[en], соціальним конвенціям або сімейним зобов'язанням. Подвійні самогубства були досить поширеними в Японії протягом всієї історії, і подвійне самогубство є важливою темою репертуару театру ляльок. Трагічна розв'язка зазвичай відома глядачам і їй передує мічіюкі^[en] - невелика поетична подорож, де закохані згадують найщасливіші моменти свого життя і свої спроби кохати одне одного.

Цей термін відіграє центральну роль у таких творах, як "Shinjū Ten no Amijima" ("Любовні самогубства в Аміджімі"), написаний трагіком сімнадцятого століття Тікамацу Мондзаемоном для лялькового театру бунраку. Пізніше вона буде екранізована у 1969 році під назвою "Подвійне самогубство"^[en] (Double Suicide) англійською мовою у модерністській адаптації режисера Масахіро Сінода^[en], з музикою Тору Такеміцу.^[4]

У передмові до книги Дональда Кіна "Бунраку" письменник Дзюньїтіро Танідзакі скаржився на занадто довгі кінцівки, які часто зустрічаються у п'єсах про подвійне самогубство. У своєму романі "Дехто віддає перевагу кропиві" він пародіює поняття сіндзю і дає йому соціальне та чуттєве подвійне самогубство без чіткого фіналу.

• Самогубства в Японії

1. ↑ Mori, Mitsuya. Double Suicide at Rosmersholm (PDF). Wayback Machine (англійською) . Архів оригіналу (PDF) за 2 вересня 2003. Процитовано 4 серпня 2024. [Архівовано 2003-09-02 у Wayback Machine.]
2. ↑ Becker, Carl B (1990). Buddhist Views of Suicide and Euthanasia, Philosophy East and West (англійською) . Т. 40. University of Hawaii Press. с. 543—555.
3. ↑ Takahashi, Yoshitomo; Berger, Douglas (1996). CULTURAL DYNAMICS AND THE UNCONSCIOUS IN SUICIDE IN JAPAN. www.japanpsychiatrist.com (англійською) .
4. ↑ Shinjû: Ten no Amijima. IMDb (англійською) . 1969.