Юрій (Булгак) — Вікіпедія

Юрій Булгак Jerzy Bułhak
Єпископ Пінський і Турівський
3 вересня 1730 — 12 березня 1769
Обрання:	березень 1730
Церква:	Руська унійна церква
Попередник:	Теодозій Годебський
Наступник:	Ґедеон Горбацький
Архимандрит Лещинський
1743 — 1748
Обрання:	1743
Наступник:	Кипріян Булгак
Архимандрит Супрасльський
22 січня 1733 — 1760
Обрання:	22 січня 1733
Наступник:	Антін Млодовський
Народження:	16 квітня 1699(1699-04-16) Слонімський повіт, Велике князівство Литовське, нині Білорусь
Смерть:	12 березня 1769(1769-03-12) (69 років) с. Храпин (маєток Пінських унійних єпископів), нині Вараський район Рівненської області, Україна
Похоронений:	Битенський монастир, с. Битень, нині Івацевицький район Берестейської області, Білорусь
Батько:	Владислав Булгак
Прийняття священичого сану:	серпень 1723
Прийняття монашества:	1713
Єпископська хіротонія:	3 вересня 1730

Юрій Булга́к гербу Сирокомля (світське ім'я Ігнатій, пол. Jerzy (Ignacy) Bułhak herbu Syrokomla; 16 (чи 10) квітня 1699^[1], Слонімський повіт, Велике князівство Литовське, нині Білорусь ― 12 березня (або 10 травня^[2]) 1769, Храпин, нині Вараський район Рівненської області) ― василіянин, архимандрит Лещинський і Супрасльський, єпископ Пінський і Турівський Руської Унійної Церкви.

Син шляхтича Владислава Булгака гербу Сирокомля^[3]. Родина Юрія Булгака правдоподібно була татарського походження, а осівши на Білій Русі, отримала шляхетство і прийняла латинський обряд^[4]. В 1713 р. Юрій вступив до Василіянського Чину. Початкові студії відбув у Жировицькому монастирі, а богослов'я розпочав у єзуїтській колегії в Оломоуці (1720―1721)^[5], а продовжив у Папській Урбаніанській колегії Пропаганди Віри в Римі (прибув на студії 17 вересня 1721, завершив 2 квітня 1725). Колегію закінчив з двома докторатами: з філософії та богослов'я. Під час навчання в Римі в серпні 1723 отримав священиче рукоположення^[3]. Був деякий час генеральним прокуратором Василіянського Чину в Римі. По повороті на Батьківщину, навчав у василіянських школах риторики і поезії, був префектом і виконував обов'язок проповідника, потім був генеральним аудитором Митрополичої курії Льва II Кишки, а від 1726 особистим секретарем Корнилія Столповицького-Лебецького ― протоархимандрита, а з 1729 р. ― єпископа Володимирсько-Берестейського. Був надзвичайно активним, вченим, володів кількома мовами. По смерті єпископа Корнилія Столповицього-Лебецького (22 січня 1730), замешкав у Супраслі^[4].

З волі короля і за згодою варшавського нунція, в березні 1730 отримав номінацію на Пінсько-Турівську єпархію. 3 вересня 1730 в Новогрудку митрополит Атанасій Шептицький уділив йому єпископських свячень і цього ж дня Булгак взяв участь в генеральній капітулі Василіянського Чину в Новогрудку. Зоставивши в Пінську адміністратора, сам замешкав у єпископському маєтку в Храпині. 22 січня 1733 обраний Супрасльським архимандритом. Його урядування в Супраслі належить до найкращих періодів в історії монастиря і друкарні. В 1743 отримав Лещинську архимандрію, але в 1748 віддав її Кипріянові Булгакові. Сам будучи великим прихильником ідеї, щоб єпископи могли переноситися з катедри на катедру, по смерті Атанасія Шептицького (11/12 грудня 1746) старався перед нунцієм про номінацію на Львівську єпархію, а знову в 1756 по смерті Теодосія Годебського старався про отримання Володимирської єпархії. Коли митрополит Флоріян Гребницький іменував Юрія Булгака адміністратором Володимирсько-Берестейської єпархії (адже згідно з рішенням Замойського синоду 1720 р. єпархією Володимира мав би адмініструвати єпарх Пінська) і в надії, що стане там єпархом, потрапив у конфлікт із дійсним претендентом на цю єпархію Пилипом Володковичем; конфлікт цей нунціатура у Варшаві вирішила не на його користь. В 1758 р. взяв собі на помічника Антіна Струся-Млодовського і йому два роки по тому передав в управління Супрасльську архимандрію, а по переведенню Млодовського на помічника до митрополита Володковича в квітні 1766 взяв собі нового помічника Ґедеона Горбацького.

В травні 1759 р. провів у Пінську канонічний процес про чуда Андрія Боболі.

Помер 12 березня 1769 в Храпині, а похований в Битенському василіянському монастирі. Його похорон описав віршем василіянин Никодим Гринєвич^[4].

Власним коштом видав у Львові 1735 р. «Missa S. Joannis Chrysostomi… ex slavonico idiomate in latinum translata», а в Супраслі 1743 р. — «Biblia ruska». По ньому залишилось багато листів, меморіалів, візитаційних актів та власноручно списаний «Щоденник чинностей» (від 1729 до 1738)^[4].

Мав сильний характер, темпераментний, не давав себе нічим залякати, здібний, надзвичайно працьовитий і рухливий, при цьому також доволі амбітний, не любив надмірно затруднятися^[4].

• Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 С. — ISBN 5-7745-0687-8
• Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
• Ks. Józafat Skruteń ZSBW. Bułhak Jerzy, h. Syrokomla // Polski Słownik Biograficzny. ― Kraków 1937. ― T. 3. ― S. 129. (пол.)
• Henryk Paprocki. Bułhak Jerzy OSBM // Encyklopedia Katolicka. ― T. 2. ― Lublin 1976. ― S. 1216. (пол.)

• Bishop Jurij (Jerzy) Bułhak † // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.) (дата доступу 27.01.2016)
• ELEKTRONICZNA BAZA BIBLIOGRAFII ESTREICHERA (пол.) (дата доступу 27.01.2016)
• Вибір з Пом'яника Чину Св. Василія Великого — березень^{[недоступне посилання з червня 2019]} (дата доступу 27.01.2016)