Юсуф аль-Мустанджід Біллах — Вікіпедія
Юсуф аль-Мустанджід Біллах | |
---|---|
араб. يوسف المستنجد بالله | |
Народився | 13 серпня 1116[1] Багдад |
Помер | 20 грудня 1170[1] (54 роки) Багдад |
Громадянство | Багдадський халіфат |
Національність | араб |
Діяльність | політик, поет, халіф |
Знання мов | арабська |
Титул | халф |
Посада | Abbasid caliphd[1] |
Термін | 1160—1170 роки |
Попередник | аль-Муктафі II |
Наступник | аль-Мустаді |
Конфесія | іслам |
Рід | Аббасиди |
Батько | аль-Муктафі II |
Мати | Таус |
Родичі | Абу Джафар ар-Рашид |
Діти | Аль-Мустаді |
Юсуф аль-Мустанджід Біллах (*'1124 — 20 грудня 1170) — 32-й володар Багдадського халіфату в 1160—1170 роках. Тронне ім'я перекладається з арабської мови як «Той, хто має Божу допомогу». Повне ім'я — Абу'л-Музаффар Юсуф ібн мухаммад аль-Муктафі аль-Мустанджід Біллах.
Походив з династії Аббасидів. Син халіфа аль-Муктафі II та грузинської наложниці таус. Народився у 1124 році в Багдаді. При народженні отримав ім'я Юсуф. Здобув гарну освіту, замолоду виявив хист до літератури і музики, цікавився наукою, зокрема астрономією. Згодом став допомагати батькові у державних справах.
У 1160 році після смерті аль-Муктафі II Юсуф стає новим халіфом під ім'ям аль-Мустанджід. Невдовзі вимушений придушити заколот, який влаштувала одна з дружин померлого халіфа. Після цього аль-Мустанджід продовжив справу попередника зі збереження незалежності халіфату в межах від Тікриту до Басри та від Куфи до Хузістану. Водночас спонукав правителів держави Зангідів на чолі з Нур ад-Діном до війни проти християнських держав у Сирії й Палестині. Згодом підбурював останніх до повалення влади Фатімідів в Єгипті. Втім, не дожив до остаточної перемоги сунітів (відповідно й духовної влади Аббасидів) у Каїрі.
У внутрішній політиці доклав зусиль до поліпшення економічної ситуації, для чого знизив податки на землі й мита. При цьому продовжив поширювати систему ікта (феодальне земельне володіння), що дало гарні результати. Також намагався зберігати невеличке, але сильне військо, основу якого переважно становили найманці араби і курди. Разом з тим був відомий як покровитель поетів і вчених, що знову зосередилися в Багдаді.
Помер у 1170 році внаслідок природної асфіксії. Йому спадкував один з синів аль-Хасан.
- Kennedy, Hugh (2006). When Baghdad Ruled the Muslim World: The Rise and Fall of Islam's Greatest Dynasty. Cambridge, MA: Da Capo Press. ISBN 978-0-306814808