French
DeutschЯковенко Володимир Мефодійович — Вікіпедія
| Яковенко Володимир Мефодійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 7 листопада 1934 Раздорне, Веселовське сільське поселенняd, Красногвардєйський район, Воронезька область, РСФРР, СРСР  |
| Помер | 26 травня 2022 (87 років) Харків, Україна |
| Країна |  СРСР→ Україна |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Галузь | теоретична радіофізика |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна Інститут радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України |
| Посада | Директор Інституту радіофізики та електроніки НАН України |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Членство | НАНУ |
| Нагороди | |
Володимир Мефодійович Яковенко (7 листопада 1934, с. Раздорне, Красногвардійський район, Бєлгородська область, РРСФР — 26 травня 2022, Харків, Україна) — радянський і вчений в галузі теоретичної радіофізики. Доктор фізико-математичних наук (1974), професор (1984). Заслужений діяч науки і техніки України (1990). Академік Національної академії наук України (2000)[1].
Яковенко Володимир Мефодійович народився 7 листопада 1934 року у селі Раздорне, Красногвардійського району, Бєлгородської області (РРСФР). Середню освіту одержав в Есхарівській середній школі Чугуївського району Харківської області. У 1957 році закінчив Харківський державний університет. З 1958 року працював в Інституті радіофізики та електроніки ім. О. Я. Усикова НАН України, з 1993 року — директор Інституту.
З 7 квітня 2000 року — дійсний член (академік) Національної академії наук України за спеціальністю «Теоретична радіофізика».[2] Входив до складу Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки[3].
Основна галузь діяльності — теоретична радіофізика, в рамках якої В. М. Яковенко сформував новий напрям — плазменні явища в провідних твердих тілах.
Створив класичну і квантову теорію взаємодії потоків заряджених частинок у неоднорідній плазмі напівпровідників, шарувато-періодичних структурах і квантових надґратках.
В. М. Яковенко є автором 3 монографій та 260 наукових праць. Підготував 6 докторів та 12 кандидатів наук. Очолював Наукову раду НАН України з проблеми «Радіофізика і НВЧ електроніка», був головним редактором збірки наукових праць «Радиофизика и электроника», членом редколегій низки наукових журналів («Наука та інновації», «Радиофизика и радиоастрономия» тощо).
- Премія НАН України імені К. Д. Синельникова (1987)
- Почесний науковий співробітник Міжнародного інституту IEEE
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004)
- Почесний знак «Відмінник освіти»
- Премія НАН України імені В. Є. Лашкарьова (2008)
- Премія НАН України імені М. М. Боголюбова (2014)
- Заслужений професор Харківського університету[4]
- ↑ Яковенко Володимир Мефодійович
- ↑ Яковенко Володимир Мефодійович. Національна академія наук України.
- ↑ Указ Президента України від 19.04.2006 № 314/2006 «Питання Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки»
- ↑ Заслужені професори. Офіційний сайт Національного університету «Харківський університет». Процитовано 25 січня 2025.
- Некролог-біографія// Сайт НАН України, 27 травня 2022 року
- Владимир Мефодиевич Яковенко (К 85-летию со дня рождения) // Радіофізика та електроніка. — 2019. — Т. 24/ — № 4. — С. 75—76. (рос.)
- Умер известный ученый, почетный директор харьковского научного института. STATUS QUO
