Яковлєва Олена Олексіївна — Вікіпедія

Олена Яковлєва
Ім'я при народженні	Елена Алексеевна Яковлева
Народилася	5 березня 1961(1961-03-05) (63 роки) Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українка
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	акторка, акторка театру, кіноакторка, ведуча, телеведуча
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1984)
Роки діяльності	1983 - дотепер
IMDb	ID 0945094
Нагороди та премії
Золотий орел Ніка ТЕФІ (2004) Q16689095? Кінотавр
eyakovleva.ru
Олена Яковлєва у Вікісховищі

Олена Олексіївна Яковлєва (рос. Еле́на Алексе́евна Я́ковлева, нар. 5 березня 1961; Новоград-Волинський, Житомирська область, УРСР, СРСР) — радянська та російська акторка театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка Російської Федерації (1995). Лауреатка премій Ніка (1989, 1992), «ТЕФІ» (2004), Державної премії Російської Федерації в області літератури і мистецтва (2000), двох премій «Золотий орел» (2005 2017). Народна артистка Російської Федерації (2002). Кавалер ордена Пошани (2006).

Народилася в сім'ї Валерії Павлівни, співробітниці НДІ, та Олексія Миколайовича, військовослужбовця. Родині доводилося часто переїжджати з місця на місце. Як наслідок, Олена змінила багато шкіл.

Школу закінчила в Харкові в 1978 р. Після закінчення встигла попрацювати бібліотекаркою в ХДУ і картографкою. Потім працювала комплектувальницею на Харківському заводі електроапаратури. В 1980, коли накопичила грошей, вирушила до Москви вступати до Російського інституту театрального мистецтва. Вступила з першої спроби. За словами викладача Володимира Андреєва, на вступних іспитах було зрозуміло, що її чекає велике майбутнє: при вступі, читаючи монолог, стала на коліна, і приймальна комісія слухала її стоячи.

Інститут закінчила в 1984 році, після чого була прийнята в один з провідних театрів Москви — «Современник». За введення її до трупи театру члени художньої ради на чолі з Галиною Волчек проголосували одноголосно (рідкісний випадок). Дебютувала в ролі Гітель у відновленій виставі Галини Волчек «Двоє на гойдалках» (1984), за п'єсою У. Гібсона. Першим партнером був Микола Попков.

У 1986 р. Валерій Фокін запропонував перейти в театр ім. Єрмолової, там вона працювала три роки. Потім повернулася до театру «Современник». У травні 2011 р., через 28 років праці в театрі, знову його покинула, разом з нею з театру пішов її чоловік Валерій Шальних.

Дебютом в кіно стала картина Георгія Юнгвальд-Хилькевича «Двоє під однією парасолькою» (1983).

У 1980-ті рр. багато знімалася (Марія в «Плюмбум, або Небезпечна гра» В. Абдрашитова, Міла у «Час літати» А. Сахарова та інші). Всесоюзна слава прийшла до неї після ролі Тані Зайцевої в фільмі «Інтердівчинка» (1989) режисера Петра Тодоровського, за скандальною повістю В. Куніна.

У 1990-ті Тодоровський-старший зняв Яковлєву ще в трьох своїх фільмах: «Анкор, ще анкор» (1992), «Яка дивна гра» (1995) і «Ретро втрьох» (1998). Згодом шкодувала про свою незіграну роль дружини комдива у фільмі Микити Михалкова «Стомлені сонцем» (1994), на яку режисер затвердив Інгеборгу Дапкунайте.

На новий пік популярності акторку піднесла роль Насті Каменської в телевізійному серіалі «Каменська».

У 2016 та 2018 роках відвідала окупований Крим через закриті пункти пропуску. Через це була внесена до бази сайту «Миротворець»^[2], а у 2017 році Держприкордонслужба не впустила Яковлєву до України й заборонила в'їзд на 3 роки^[3].

• Перший чоловік — Сергій Юлін (нар. 20 квітня 1957), драматичний актор, Заслужений артист Російської Федерації (1999), художній керівник Забайкальського крайового драматичного театру. Одружилися ще студентами, через пів року розлучилися.
• Другий чоловік — Валерій Шальних (нар. 8 квітня 1956), актор Московського театру «Современник» (1977—2011), Народний артист Росії (2006). Шлюб подружжя зареєстровано 3 березня 1990 р. в Грибоєдовському РАГСі Москви, до цього п'ять років жили у фактичному шлюбі. Свідком на весіллі був Ігор Кваша.
  • Син — Денис (нар. 7 листопада 1992), вчиться на режисерському факультеті Гуманітарного інституту телебачення і радіомовлення на Великій Поляні в Москві, режисер.

Улюблені письменники Олени — Іван Бунін і Володимир Набоков. Хобі — верхова їзда та ролики.

• 1995 — почесне звання Заслужений артист Російської Федерації — за заслуги в галузі мистецтва.
• 2001 — лауреатка Державної премії Російської Федерації в області літератури і мистецтва 2000 р. (в галузі театрального мистецтва) за виконання ролей класичного і сучасного репертуару. Премію акторці Московського театру «Современник» Олені Яковлевій вручав Президент Російської Федерації Володимир Путін 12 червня 2001-го в Єкатерининському залі Кремля в Москві.
• 2002 — почесне звання Народний артист Російської Федерації — за великі заслуги в галузі мистецтва.
• 2006 — кавалер Ордена пошани — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва та досягнуті творчі успіхи.

6 січня 2023 року додана до санкційного списку України.^[4][5]

• Олена Яковлєва на сайті IMDb (англ.)