Януш Янушович Заславський — Вікіпедія

Януш Янушович Заславський
ПсевдоЯнуш Заславський
Народився1560(1560)
Заслав
Помер1629(1629)
ПідданствоРіч Посполита
Національністьрусин
Діяльністьмагнат, політик, вояк
Відомий завдякимеценат у Заславі
Титулкнязь
ПосадаПідляський воєвода[1], Волинські воєводи[2], Староста Переяславськийd, староста Житомирськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d]
Конфесіяправославний, кальвініст, католик
РідЗаславські
БатькоЯнуш Кузьмич Заславський[3]
МатиMarina Kirdeyevnad
РодичіЯн Остроруг (зять)
У шлюбі зОлександра Санґушківна, Маріанна з Лещинських
ДітиОлександр Янушович Заславський, Юрій Янушович Заславський, Zofia Zasławskad, Єлизавета Янушівна Заславська і Q130373824?
Герб
Герб

Януш Янушович Заславський гербу Баклай (пол. Janusz Zasławski, 1560 — 4 серпня 1629) — руський князь, військовий, державний, політичний діяч Речі Посполитої, меценат у Заславі. Представник роду князів Заславських з Острога.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Старший син князя Януша Заславського та його дружини Маріанни Петрівни Чаплич-Шпановської (чи невідомого походження, можливо, Кирдеївної[4]).

Відомий лицарською звитягою. Переможець над повстанням Северина Наливайка. Бився з кримськими татарами під Збаражем, з турками під Цецорою в 1595, воював у Мунтенії[5].

Хрещений як православний, згодом навернувся до кальвінізму, а 1603 року перейшов на католицизм. Фундував «перетлумачення» польською мовою і видання у 1614 році трактату про відьом «Malleus Maleficarum», зроблене особистим секретарем Станіславом Замбковичем.

Посади: підляський воєвода (15911604), житомирський староста (15981609), волинський воєвода (1604-1629), переяславський староста (1620—1629).

Спершу був похований у фундованому ним монастирі оо. Бернардинів у Заславі[6]. У 1630-х поховання перенесено до іншого фундованого ним храму — фари Івана Хрестителя[7].

Родинні зв'язки

[ред. | ред. код]

Януш Янушович Заславський був пошлюблений з княгинею Олександрою Романівною Санґушківною (1577 p.), вдруге з Маріанною Лещинською — вдовою ковельського старости Анджея Фірлея[8] (1611). Мав у першому шлюбі п'ятеро дітей:

?
 
 
 
?
 
Анастасія Юріївна Гольшанська-Дубровицька
 
 
 
Кузьма Іванович Заславський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маріанна Петрівна Чапличівна-Шпановська
 
 
 
 
 
 
 
Януш Кузьмич Заславський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Януш Янушович Заславський
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 43.
  2. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 152. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  3. Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. Książęta Zasławscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. Eustachy Heleniusz (Eustachy Antoni) Iwanowski. Wspomnienia polskich czasów dawnych i późniejszych przez Eu……go Heleniusza. — Lwów, 1894. — t. 1. — S. 103. (пол.)
  6. Barącz S. Pamiętnik zakonu WW. OO. Bernardynów w Polscze. — Lwów, 1874. — S. 384. (пол.)
  7. Александрович В. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Процитовано 07.09.2011
  8. Leszczynscy (01) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. Cynarski S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 444. (пол.)
  10. Dworzaczek W. Ostroróg Jan herbu Nałęcz (1565—1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 511. (пол.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Попередник
Олександр Острозький
Воєвода Волинський
1604-1629
Наступник
Адам Олександр Санґушко