Ян Середа — Вікіпедія

Ян (Янко, Іван Микитович) Середа біл. Ян (Янка, Іван Мікітавіч) Серада
1-й Голова Ради БНР
9 березня — 14 травня 1918 року
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Язеп Лесик
Народження:	1 (13) травня 1879 Задвея, Новогрудський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть:	не раніше 19 листопада 1943 СРСР
Поховання:	невідомо
Країна:	Російська імперія  Білоруська Народна Республіка  Білоруська РСР
Освіта:	Варшавський ветеринарний інститут
Партія:	Білоруська соціалістична громада і Білоруська партія соціалістів-федералістів
Медіафайли у Вікісховищі

Ян (Янко, Іван Микитович) Середа (біл. Ян (Янка, Іван Мікітавіч) Серада; 13 травня 1879  — після 19 листопада 1943 , дата смерті невідома ) — голова ради Білоруської Народної Республіки. громадський і політичний діяч, педагог, публіцист.

Закінчив Варшавський ветеринарний інститут (1903). У 1905—1906 роках служив в армії в Маньчжурії. Працював ветеринаром у Мінській губернії (1907—1911), тоді ж викладав у Мар'їногорському сільськогосподарському училищі. Був мобілізований під час Першої світової війни.

Член Білоруської соціалістичної громади. Голова президії Всебілоруського з'їзду (1917), Ради БНР (1918). Член ЦК Білоруської партії соціалістів-федералістів (1918). Входив до складу Тимчасового Білоруського національного комітету, президії Найвищої ради БНР (1919—1920).

Працював у Наркоматі землеробства БРСР. Науковий співробітник і завідувач бібліотеки Інбілкульту. Організатор і директор Мінського ветеринарно-зоотехнічного технікуму (1923—1924). Доцент БСГА в Гори-Горках (липень 1925 — грудень 1929). Науковий співробітник Білоруського НДІ сільського й лісового господарства (з 1927). Досліджував методи утримання й вигодовування сільськогосподарських тварин.

Був заарештований ГПУ БРСР 4 липня 1930 у зв'язку зі справою «Союзу визволення Білорусі». Постановою Колегії ОДПУ СРСР від 10 квітня 1931 року був засланий до Ярославля терміном на 5 років. Повторний вирок було винесено 27 грудня 1941; був засуджений до 10 років позбавлення волі. Достроково звільнений 19 листопада 1943 з Краслагу (Красноярський край). Подальша доля невідома. За першим вироком реабілітований 10 липня 1988, за другим — 16 січня 1989 року.

Публікувався з 1914 року (журнал «Соха»). Виступав у друку з науковими, науково-популярними та публіцистичними статтями на сільськогосподарську тематику.

• Як трэба каваць коні. Мн., 1926.
• Ветэрынарыя і зоагігіена. Кн. 1-2. Мн., 1927—1928.
• Пабудова сіласаў у калгасах і саўгасах. Мн., 1930.

• Повернені імена: Співробітники АН Білорусі, які постраждали за часів сталінських репресій [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] / Укл. і авт. передмови Токарєв; Під ред. Махнача.—Мн.: Навука і тэхніка, 1992.—120 с. ISBN 5-343-01246-9.
• Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т.2. —Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
• Уладзімір Ліўшыц. Першы старшыня БНР//С Горками и академией связаны судьбой(события, люди и дела). Заметки краеведа.-Горки: 2013.С.35-41.