Ян Станіслав Яблоновський (канцлер) — Вікіпедія

	Ян Станіслав Яблоновський
	Ян Станіслав Яблоновський
	Великий канцлер коронний
	Великий канцлер коронний
1706 — 1709
Попередник:	Анджей Хризостом Залуський
Наступник:	Ян-Себастіян Шембек
Народження:	1669; невідомо
Смерть:	28 квітня 1731; Львів, Русь
Національність:	поляк
Країна:	Річ Посполита
Релігія:	католик
Освіта:	Львівська єзуїтська колегія
Рід:	Яблоновські
Батько:	Станіслав Ян Яблоновський
Мати:	Marianna Kazanowskad
Шлюб:	Jeanne-Marie de Béthuned
Діти:	Станіслав Вінцентій Яблоновський, Яблоновський Ян Каєтан, Димітр Яблоновський і Princess Maria Ludwika Jablonowskad
Нагороди:
	Медіафайли у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян-Станіслав Яблоновський.

Я́н Станісла́в Яблоно́вський (пол. Jan Stanisław Jabłonowski; 1669 — 28 квітня 1731, Львів) — державний діяч Речі Посполитої, письменник-мораліст, оратор, меценат. Представник шляхетського роду Яблоновських гербу Прус ІІІ. Син Станіслава-Яна Яблоновського і Маріанни Казановської. Великий канцлер коронний (1706—1709), сенатор. Великий хорунжий коронний (1687—1693), волинський (1693—1697) і руський воєвода (1697—1731). Староста сьвецький (з 1687), білоцерківський, чигиринський (з 1702), мостиський і бобрецький^[1]. Дядько польського короля Станіслава Лещинського.

Біографія

Син великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського та його дружини Маріанни з Казановських гербу Ґжимала — доньки воєводи брацлавського Домініка Олександра Казановського.

Спочатку навчався у колегіумі єзуїтів у Львові разом з братом Александером Яном, потім у Празі. Після цього подорожував Західною Європою разом з ним. Освіту отримав також у Франції у 1685—1687 роках разом з братом Александером Яном (Париж, єзуїтська академія; у 1686 разом мали виклад праці з математики). Після повернення на батьківщину брав участь у політичному житті Речі Посполитої: у 1687 році став хорунжим великим коронним, 1690-го був послом на сейм, у 1689 і 1692 роках — маршалком передсеймових сеймиків у Галичі. Під наглядом батька навчався військової справи, брав участь у війні з турками (1689), обороні Львова 1695. Під час безкоролів'я підтримував Якуба Людвіка Собеського.

1697 року підтримав кандидатуру саксонського курфюрста Авґуста Фридерика на польський престол (з 1697 — король Польщі Авґуст II Сильний). У серпні 1698 у м. Рава-Руська вітав Петра І, як тлумач брав участь в його таємних перемовинах з королем Августом ІІ Сильним. Брав участь у Північній війні 1700—1721. З 1706 підтримував небожа Станіслава I Лещинського. Після Полтавської битви разом з підканцлером Станіславом Щукою і Т. Потоцьким переконав гетьмана А. М. Сенявського погодитись на нові вибори короля. Був арештований у Варшаві, ледве уник московського полону, дочекався амністії.

Після повернення до влади Авґуста II належав до опозиції, формально позбавлений посади вел канцлера, 1710 р. керував радою у Варшаві. Разом з воєводами Вишневецьким, Тарлом та емігрантами готував повернення на престіл С. Лещинського. впродовж 1713—1716 (арештований 7 серпня 1713 в кляшторі боніфратрів у Варшаві після зізнань його секретаря В. Войчинського, кореспонденція Я. С. Яблоновського потрапила до рук короля Августа ІІ) перебував у в'язниці замку Кенрінгштайн у Саксонії.

Відомий як автор літературних творів, зокрема, збірки байок, політичних трактатів.

Помер 28 квітня 1731 року в Львові, був похований у Костелі єзуїтів (нині Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла). У лівій наві храму йому встановлено пам'ятний надгробок (збереглась епітафія латиною).

Маєтності

Після смерті батька (пом. 1702) успадкував 7 міст і містечок, 95 сіл, які мали значні борги — 1665400 золотих пол (річні інтрати з села не перев 10000).^[2] Власністю були, зокрема, Божий Видок — Вовчків (за його сприяння було збудовано фортецю), Фраґа, Підкамінь Яблоновський.

Меценат

Костел та кляштор оо. бернардинів, Фраґа
вівтар Св. Ксаверія в костелі єзуїтів, Львів
колона зі скульптурою Діви Марії домініканського монастиря, Підкамінь^[3]

Родина

Дружина — Іоанна Марія маркіза де Бетуне-Шабрі. Відомі дорослі діти:

Станіслав Вінцентій,
Ян Каєтан,
Димітр Александер (Гіполіт) — староста вишенський, ковельський,
Катажина — дружина Францішека Максиміліана Оссолінського
Маріанна — дружина князя-француза

Примітки

↑ Jabłonowscy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. Частину захопив Семен Палій.
↑ Gieroswski J. Jabłonowski Jan Stanisław h. Prus III (1669—1731)… — S. 221.
↑ Підкамінь. Монастир Походження Хреста Господнього. (1646) [Архівовано 31 серпня 2016 у Wayback Machine.].

Джерела

Boniecki A. Jabłonowscy h. Prus III-ci // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1905. — Cz. 1. — T. 8. — S. 108—110. (пол.)
Gieroswski J. Jabłonowski Jan Stanisław h. Prus III (1669—1731) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 221—223. (пол.)
Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — 820 s. — T. 2. — S. 389. (пол.)