Ящурка кашгарська — Вікіпедія

Ящурка кашгарська
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ящірки (Lacertilia)
Родина: Справжні ящірки (Lacertidae)
Підродина: Lacertinae
Рід: Eremias
Вид: Ящурка кашгарська
Eremias buechneri
Bedriaga, 1906
Посилання
МСОП: 47755878
NCBI: 2039368

Ящурка кашгарська (Eremias buechneri) [1] — вид ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae). Поширений у Центральній Азії. Мешканець глинистих і кам'янистих напівпустель.

Дрібна ящірка. Довжина тіла від кінчика морди до клоаки (L.) до 66 мм, хвіст (L.cd.) у 1,5 рази перевищує довжину тулуба з головою: відношення L./L.cd. складає 0,40—0,66. Хвіст поступово звужується, ламкий, здатний до регенерації.

Навколо середини тулуба (Sq.) 45—60 лусок. Луска зверху спини і хвоста гладенька. Навколо 9—10 хвостового кільця 23—34 лусочки. Стегнові пори (P. fm.) в кількості 8—16 зазвичай не досягають колінного згину. Голова зверху вкрита великими симетричними щитками. Підочний щиток не торкається краю рота. Зернята між надочноямковим і лобовим й лобно-тім'яними щитками відсутні.

Забарвлення верхньої сторони тіла сірого, світло-бурого або зеленуватого кольору. Середина спини однобарвна або густо всіяна дрібними чорнуватими цятками, які згущуються з боків, утворюючи більш-менш виражені повздовжні смуги з розташованими на них білуватими «очима». Верхня поверхня стегон і основа хвоста темно-крапчасті. У молодих особин на спині звичайно добре виражений хробакоподібний або поздовжньо-смугастий візерунок. Черево білого кольору.

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений в Південній Кашгарії (Китай), на крайньому південному сході Киргизстану в басейні річки Сари-Джаз.

Особливості біології

[ред. | ред. код]

Населяє полиново-солянкові напівпустелі, трапляється біля річок, на кам'янистих схилах у горах на висоті до 3500 м над рівнем моря.

Ящурка кашгарська належить до яйцекладних ящірок. Самиця відкладає до 6 яєць у травні — липні.

Живиться комахами і дрібними безхребетними.

Охорона

[ред. | ред. код]

Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[2].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 95). — ISBN 5-98092-007-2
  • Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 321—322). — ISBN 5-87484-066-4

Посилання

[ред. | ред. код]