Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський — Вікіпедія

Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський
пол. Gustaw Herling-Grudziński
Народився20 травня 1919(1919-05-20)[1][2][…]
Кельці, Q24932577?, Російська імперія[2]
Помер4 липня 2000(2000-07-04)[2][3][…] (81 рік)
Неаполь, Італія[2]
ПохованняНеаполь
Країна Республіка Польща
Діяльністьписьменник, журналіст, літературний критик, поет
Сфера роботипроза
Alma materВаршавський університет
Жанрщоденник
Magnum opus«Інший світ»
ЧленствоАсоціація письменників Польщі
ПартіяПольська соціалістична партія
У шлюбі зLidia Croced і Krystyna Herling-Grudzińskad
УчасникДруга світова війна
Нагороди
CMNS: Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грудзинський.

Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський (20 травня 1919, Кельці — 4 липня 2000, Неаполь) — польський письменник, есеїст, літературний критик, журналіст, солдат, в'язень ГУЛАГу і таборів НКВД. Його заарештували в 1940 році радянськими військами під час їх вторгнення до Польщі. Він підтримував Польську Соціалістичну Партію, після війни його звинувачено у критиці комуністичної диктатури в Польщі і східній Європі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Письменник народився в польській єврейській родині.

У 1919 році батьки письменника жили в Кельцях, однак багато часу він провів в Скшельчицях, в гміні Пєжхниця, де знаходилася велика ферма, якою володіла родина. Про народження сина Ґустава, четвертої дитини після Євгенії, Мауриція і Люції батько повідомив в 1919 році в Далешицях.

У 1921 році ферма в Скшельчицях була продана, з цього моменту, до війни, мати з дітьми жила в Кєльцах, а Якуб Герлінґ-Ґрудзінський в Сухеднєві, де він купив великий млин і будинок. В пізніші роки письменник пригадував Сухеднюв, невелике містечко в Свєнтокшиськім воєводстві, в творі «Інший світ».

У Кельцях Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський відвідував гімназію імені М. Рея.

Проти волі батька він 2 роки навчався на польській філології у Варшавському університеті, де писав для журналів «Ateneum», «Pion», «Nowy Wyraz» та редагував тижневик «Orka na Ugorze».

15 жовтня 1939 року він створив одну з перших польських конспіраційних організацій Польську Народну Незалежну Акцію. Він був головою організації протягом двох місяців. Він переїхав до Львова, а потім до Гродна, де знайшов роботу в ляльковому театрі. У березні 1940 року він пробував виїхати до Литви. Проте це йому не вдалося і його заарештували одразу після від'їзду з міста. Його посадили у в'язницю, де йому присудили 5 років в таборах. Пізніше, через в'язниці у Вітебську, Санкт-Петербурзі, Вологді він потрапив до табору в Єрцево. 20 січня 1942 після протесту-голодування його звільнили в силу угоди Сікорського-Майського. Вражаючу табірну реальність автор зобразив на сторінках роману «Інший світ».

12 травня в районі Лугового йому вдалося приєднатися до армії генерала Андерса. Він брав участь у боях під Монте Кассіно, за що отримав орден Virtuti Militari.

Мати Герлінґа-Ґрудзінського померла від тифу в 1932 і була похована на єврейському кладовищі в Бодзентині. Батько помер в 1943, а брат Маурицій і сестри вижили під час Другої світової війни і залишилися в Польщі. Маурицій Герлінг-Грудзінський провадив активну діяльність під час війни в організації Жеґота, він врятував 500 євреїв.

Після війни, в 1945 році Густав Герлінґ-Ґрудзінський став політичним емігрантом. Разом із дружиною Кристиною він переїхав з Італії до Лондона, де працював у лондонському щотижневику «Новини». Він заснував і редагував щомісячник «Культура». Герлінґ-Ґрудзінський також був членом Інституту Літератури.

У 1946, в Італії він вступив до Польської Соціалістичної Партії. Публікувався в партійних журналах «Польський робітник» і «Світло». В 1948 його обрали заступником комітету головної ПСП у Великій Британії, а на ІІ еміграційному з'їзді ППС в Ленсі, в 1952 році, його обрали до складу Центрального Партійного Суду. Він вийшов з ПСП в 1960, коли унаслідок суперечок серед соціалістів-емігрантів з неї вигнано Адама Чьолкоша.

В 1952 році його дружина Кристина скоїла самогубство.

Пізніше, Ґ. Герлінґ-Ґрудзінський співпрацював з Комітетом Охорони Працівників і Польським Незалежним Порозумінням в країні. У ІІІ РП він брав участь в Руху Сотні.

У роках 1952—1955 письменник працював на Радіо «Свобода» у Мюнхені. В 1955 він надовго залишився в Неаполі, де побрався з Лідією, донькою Бенедетто Кроче. Ґ. Герлінґ-Ґрудзінський помер 4 липня 2000 через інсульт. Його поховали на неаполітанському кладовищі Poggio Reale.

У 1990 році він став лауреатом літературної Нагороди Польського ПЕН-клубу ім. Й. Парандовського, в 2000 він отримав ступінь доктора Гонорис кауза Яґелонського університету.

В 1998 році його нагородили Орденом Білого Орла.

У вересні 2009 року у Єрцево письменнику поставили пам'ятник.

В Україні у 2010 вийшла друком його книжка: Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський. Інший світ. Совєтські записки. — Чернівці: «Книги XXI», 2010[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119309548 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  5. ↑ Олег Коцарев. Пізнавальна анатомія сталінізму крізь «буржуйський лорнет»//Критика, Серпень 2012. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 29 квітня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Malewski J., Szkic do portretu Gustawa Herlinga-Grudzińskiego, «Arka» 1985, nr 12
  • Przybylski R.K., W perspektywie cierpienia. O «innych światach» T. Borowskiego i G. Herlinga-Grudzińskiego, «W drodzie» 1983, z. 1-2
  • Słownik terminów literackich, pod red. J. Sławińskiego, Wrocław 1988
  • Słownik współczesnych pisarzy polskich, Warszawa 1963, t.1

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґустав_Герлінґ-Ґрудзінський&oldid=37214967