Інтерес (право) — Вікіпедія

Інтере́с (у праві) — прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому.

Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: це — прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам^[1].

У структурі законного інтересу виділяють два елемента:

1. прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом;
2. звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів^[2].

Як приклад законного інтересу можна навести: зацікавленість у здоровому підростаючому поколінні; зацікавленість автора у високому гонорарі; зацікавленість підозрюваного у спростуванні підозри та ін.

Охоронюваний законом інтерес підлягає захисту нарівні з правами^[3].

• Правовий статус особи
• Суб'єктивні права
• Юридичні обов'язки
• Свободи людини

• «СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО» — «ЗАКОННИЙ ІНТЕРЕС»: ПОНЯТТЯ ТА ДІАЛЕКТИКА СПІВВІДНОШЕННЯ

• Малеин Н. С. Охраняемый законом интерес // Советское государство и право. — 1980. — № 1.
• Экимов А. И. Интересы и право в социалистическом обществе. — Л., 1984.

• Інтерес правовий // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 193. — ISBN 978-966-937-233-8.