Адальберт Мікулич-Радецький — Вікіпедія

Адальберт Мікулич-Радецький
нім. Adalbert Mikulicz-Radecki
Народився24 грудня 1888(1888-12-24)
Черновіци
Помер2 травня 1958(1958-05-02) (69 років)
Відень
Військове звання Генерал-лейтенант
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Пам'ятний хрест 1912/13
Пам'ятний хрест 1912/13
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Адальберт Мікулич-Радецький (нім. Adalbert Mikulicz-Radecki; 24 грудня 1888, Черновіци — 2 травня 1958, Відень) — австрійський і німецький офіцер польського походження, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син професора гімназії. 18 серпня 1909 року поступив на службу в австро-угорські армію. Учасник Першої світової війни. Після війни продовжив службу в австрійській армії.

Після аншлюсу 15 березня 1938 року автоматично перейшов у вермахт. З 1 квітня 1938 року — командир 3-го батальйону 137-го гірського полку (Лінц). З 10 листопада 1938 року — в штабі 80-го піхотного полку (Кобленц). З 1 листопада 1939 року — командир 366-го піхотного полку. 10 жовтня 1941 року відправлений у резерв фюрера. З 29 жовтня 1941 року — польовий комендант 679. З 1 лютого 1942 року — командир 444-ї охоронної дивізії. 14 жовтня 1943 року через хворобу міокарда знову відправлений у резерв. З 1 січня 1944 року — командир дивізійного штабу для особливих доручень 417. 15 травня 1945 року потрапив у полон. 15 травня 1947 року звільнений.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]