Анод — Вікіпедія

Анод
Ким названо	Вільям Вевелл
Протилежне	катод
Анод у Вікісховищі

Ано́д　(від　грец. ανοδος — шлях угору) — електрод, від якого в газі чи електроліті напрямлений струм (рух позитивних зарядів).

При роботі пристрою в режимі споживача енергії має позитивну полярність, в режимі генератора — негативну.

В електро- і радіотехнічних приладах анод з'єднаний з позитивним полюсом джерела електричного струму. Поняття застосовують головним чином при описі явищ електролізу, проходження струму крізь гази і вакуум.

В електрохімії анодом прийнято називати електрод, на якому йде хімічна реакція окиснення. У зв'язку з цим, при електролізі (коли через розчин пропускають електричний струм) анодом є позитивний електрод, тобто, як сказано вище, електрод, підключений до позитивного полюсу джерела електричного струму. У гальванічному елементі реакція окиснення протікає на електроді, потенціал якого нижче, і в цьому випадку анод — негативний електрод.

Електрохімічна реакція (окиснення), що відбувається на аноді, на який переносяться електрони від речовини.

Напр., 2H₂O → O₂ + 4H⁺ + 4e^–

Може відбуватися постадійно.

• Анодний захист
• Анодний ефект
• Анодування

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.