Білицька вулиця (Київ) — Вікіпедія

Білицька вулиця Київ
Місцевість	Біличе поле, Замковище, Куренівка, Пріорка
Район	Подільський
Назва на честь	місцевості Біличе поле
Загальні відомості
Протяжність	2,6 км
Координати початку	50°29′49″ пн. ш. 30°27′21.6″ сх. д. / 50.49694° пн. ш. 30.456000° сх. д. / 50.49694; 30.456000
Координати кінця	50°29′20.9″ пн. ш. 30°25′20.4″ сх. д. / 50.489139° пн. ш. 30.422333° сх. д. / 50.489139; 30.422333
поштові індекси	04073, 04078
Транспорт
Найближчі станції метро	«Нивки»  «Почайна»
Автобуси	А 32
Тролейбуси	Тр 6, 18, 25 (по Вишгородській вулиці) 5 (по вулиці Віктора Некрасова)
Маршрутні таксі	Мт 451, 518, 575
Найближчі залізничні станції	з. п. Пріорка
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки	Парк «Березовий гай»
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10099
У проєкті OpenStreetMap	r9378630
Мапа
Білицька вулиця у Вікісховищі

Бі́лицька ву́лиця — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевості Біличе поле, Замковище, Куренівка. Пролягає від вулиць Вишгородської та Кирилівської до вулиці Віктора Некрасова.

Прилучаються Бондарська вулиця, провулки Подільський, Миколи Садовського, Рожевий та Замковецький, вулиці Паркова, Полкова, Копайгородська і Таврійська, Таврійський та Білицький провулки, Гомельська вулиця, Парковий провулок, Переяславська, Опільська, Глухівська, Хотинська, Рожева, Зимова і Піхотна вулиці, Парковий, Піхотний і Полковий провулки та Межова вулиця. На початковому відрізку (до Подільського провулку) права і ліва сторони Білицької вулиці розділені залізницею.

Початок вулиці виник у XIX столітті, решту її, ймовірно, прокладено у 1-й половині XX століття. Назва вулиці від часу виникнення не змінювалася, походить від місцевості Біличе поле, через яку прокладена (паралельно побутує форма Білецька, зазначена на кількох будинкових покажчиках).

Відокремлена початкова ділянка Білицької вулиці (непарний бік) до 1973 року сполучалася з її рештою через залізничний переїзд.

У садибі будинку № 13-А (комплекс будівель споруджено, ймовірно, наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.) після 1943 року містився дитячий будинок, згодом — Київська спецшкола для малолітніх правопорушників, Київська спеціальна загальноосвітня школа соціальної реабілітації (заклад діяв до початку 2010-х років)^[1][2]. Станом на 2022 рік триває реконструкція будівель зі збереженням пенітенціарного призначення.

На вулиці збереглися залишки одноповерхової житлової забудови 1-ї половини ХХ століття, зокрема, будинки № 50-А і № 52.

• Дитячий будинок «Малятко» (буд. № 14-А)
• Київський професійно-енергетичний ліцей (буд. № 38-Б)
• Загальноосвітня школа № 68 (буд. № 41/43)
• Київський інститут бізнесу і технологій (КіБіТ) (буд. № 41/43)
• Управління експлуатації газового господарства № 1, Розрахунково-абонентський відділ № 3 «Київгаз» (буд. № 45)
• Школа-інтернат № 19 для дітей, хворих на сколіоз (буд. № 55)

• 
  Табличка з розмовно-побутовим варіантом назви вулиці
• 
  Початковий (відокремлений залізницею) відтинок вулиці. Місце розташування колишнього переїзду
• 
  Скульптура робота-газовика перед будівлею УЕГГ № 1 (буд. № 45)
• 
  Будинок № 49
• 
  Житловий будинок № 50-А (імовірно, середина ХХ ст.)
• 
  Дерев'яні різьблені ворота садиби на Білицькій, 51
• 
  Школа-інтернат (буд. № 55)

• Білицька вулиця // Веб-енциклопедія Києва.

• Білицька вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 24.

• Білицька вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 21–22. — ISBN 5-88500-070-0.

• Білицька вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 16. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Білицька вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.