French
DeutschВовковия — Вікіпедія
Село  ап. Петра і Павла Координати 49°19′ пн. ш. 22°25′ сх. д. / 49.317° пн. ш. 22.417° сх. д.
|
Вовковия (пол. Wołkowyja) — село в Польщі, у гміні Солина Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на прадавніх етнічних українських територіях, на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Населення — 402 особи (2011[1]).
Згадується у грамоті князя Лева (ймовірно підробленій), якою він передає село Спаському монастирю. Припускають, що грамота Лева мала за попередницю грамота Войшелка-Лавра від 1253 року на це село будівничим Преображенської церкви цієї обителі.[2] Село було закріпачене до 1563 р. на волоському праві і входило в склад володінь Балів. Місцева помішиця в 1728 р. збудувала в селі костел для латинізації і полонізації українців. До 1772 р. село входило до Сяноцької землі Руського воєводства.
У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1842р., в рамках політики полонізації руського населення, вимурований новий костел. У 1893 році село належало до Ліського повіту, у селі нараховувалося 53 будинків і 365 жителів, з них 249 греко-католиків, 96 римо-католиків і 20 юдеїв. З грудня 1914 р. до травня 1915 р. село було під російською окупацією.
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. було адміністративним центром ґміни Вовковия. На 01.01.1939 у селі було 530 жителів (430 українців-грекокатоликів, 85 українців-римокатоликів, 5 поляків і 10 євреїв)[3].
У роки гітлерівської окупації німці дозволили відкрити українську школу, яку закрили у вересні 1944 р. після окупації села частинами 1-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту. В селі розмістили відділок польської міліції з 40 осіб, через що село стало осередком терору проти українського населення. 31 грудня 1945 р. УПА розгромила і спалила відділок. 1 травня 1946 р. в селі розмістили гарнізон прикордонних військ з 200 осіб, вночі з 14 на 15 липня 1946 р. курінь Рена штурмував село, однак гарнізону пощастило відбитися.
В 1945—1946 рр. українців виселяли до СРСР та в ході операції Вісла депортували в 1947 р. на понімецькі землі Польщі[4].
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
У 1833 році зведена дерев'яна церква св. Апостолів Петра і Павла, парафіяльна (з приходом у присілках Рибне, Гаків, Підліщини і філією в с. Завіз), належала до Балигородського деканату Перемиської єпархії. Біля церкви була змурована ширмова дзвіниця. Церква зруйнована 3-4 листопада 1967 р. під приводом затоплення Солинського водосховища попри те, що вода дану місцевість не затопила, а церковне начиння вивезене вантажівками під церкву в Горянці. Залишилися підмурівок і дзвіниця.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 208 | 42 | 141 | 25 |
| Жінки | 194 | 35 | 115 | 44 |
| Разом | 402 | 77 | 256 | 69 |
- Степан Гинилевич (псевдо: «Дубик»; 21 серпня 1900 — після 15 березня 1939, с. Торунь, Карпатська Україна) — активний член ОУН, командант станиці національної оборони Карпатської України в Торуні.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вовковия
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Мицько І. Королевич Лев Данилович та давній Львів // Галицька брама №9-10, 2001, -С.20
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 8 вересня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Wołkowyja // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 875. (пол.)
- Wołkowyja [Архівовано 19 серпня 2017 у Wayback Machine.]
