Джон Бойн — Вікіпедія

Джон Бойн
англ. John Boyne
Народився30 травня 1971(1971-05-30) (53 роки)
Дублін, Ірландія
Країна Ірландія[1]
Діяльністьписьменник
Сфера роботилітературна діяльністьd[2] і журналістика[2]
Alma materТриніті-коледж, Університет Східної Англії і Terenure Colleged
Мова творіванглійська
Роки активності2000 — сучасність
Жанрфантастика, сучасна проза, історичний детектив
Magnum opusХлопчик у смугастій піжамі і A History of Lonelinessd
Нагороди
Сайт: johnboyne.com
CMNS: Джон Бойн у Вікісховищі

Джон Бойн (англ. John Boyne; нар. 30 травня 1971) — ірландський письменник, лауреат численних літературних премій. Автор десяти романів для дорослих і п'яти романів для дітей, а також двох збірок оповідань. Його книги перекладені більше ніж 51-ю мовою[3]. Один із найвідоміших романів Бойна — «Хлопчик у смугастій піжамі», що був екранізований 2008 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джон Бойн народився в Дубліні, Ірландія, 1971 року. Вивчав англійську літературу в Триніті Коледжі, (Дубліні) та письменницьку майстерність в Університеті Східної Англії (Норвіч), де став володарем премії Кертіса Брауна (премія, якою нагороджують за найкращий студентський твір у прозі). Вчився письменницької майстерності у Малкольма Бредбері. Певний час працював у книгарні «Waterstone's» в Дубліні.

Його рання проза представлена переважно оповіданнями. Перше оповідання Бойна — «Entertainments Jar» («Фляга розваг») — було надруковане в Sunday Tribune і 1993 року потрапило до шорт-листа Hennessy Literary Award в Ірландії. Всього Бойн видав близько 70 оповідань.

У 2015 році був головою журі канадської літературної премії Scotiabank Giller Prize. Є постійним книжковим оглядачем для The Irish Times.

Живе в Дубліні.

Він отримав ступінь бакалавра з англійської мови в Трініті-коледжі Дубліна в 1993 році,[4][5] а згодом здобув ступінь магістра в Університеті Східної Англії. У 2015 році йому було присвоєно почесний докторський ступінь з літератури Університетом Східної Англії.

Бойн — гей, і розповідав про труднощі, з якими він зіткнувся, зростаючи геєм у католицькій Ірландії.[6][7][8] Він розповідав про те, що зазнав насильства в Terenure College, коли був там студентом.[9]

Він вважає Джона Банвілла "найвидатнішим живим письменником у світі".[10]

Творчість

[ред. | ред. код]

Один із найвідоміших творів автора — «Хлопчик у смугастій піжамі», що зачіпає тему Голокосту. Бойн написав роман за 60 годин і закінчив його 30 квітня 2004 року, у день смерті Адольфа Гітлера, який не з'являється в книзі, але незримо присутній там[11]. Роман отримав дві премії Irish Book Awards, премію Bisto Book of the Year і був призером декількох міжнародних нагород. Крім того, роман 80 тижнів очолював список бестселерів Ірландії та New York Times Bestseller List і лідирував у 2007-му і 2008-му роках за продажами в Іспанії. У світі продано понад 9 мільйонів примірників книги[3].

Ім'я мого брата — Джессіка

[ред. | ред. код]

Книга Бойна 2019 року Ім'я мого брата — Джессіка, про молодого хлопчика, який намагається прийняти те, що його старший брат виявляється трансгендерною дівчиною, була розкритикована за зображення трансгендерних тем і за місгендеринг людей. У статті в The Irish Times, що просувала книгу, Бойн пояснив, що його надихнув на її написання його трансгендерний друг, і що він розмовляв з фахівцями з гендерної ідентичності та "кількома трансгендерними людьми", щоб переконатися, що він достовірно зобразив тему книги. Однак він зазнав подальшої критики за твердження в статті: "Я відкидаю слово 'цис'... Я не вважаю себе цис-чоловіком; я вважаю себе чоловіком." Він додав, що "хоча я з радістю використовуватиму будь-який термін, який людина вважає найкраще визначає її... я відкидаю думку, що хтось може нав'язати небажаний термін іншому".[12][13]

Бойн видалив свій акаунт у Twitter, посилаючись на переслідування в соціальних мережах, хоча пізніше він повернувся на сайт.[14][15] Деякі письменники підтримали його.[16][17] У 2020 році комік і письменник Ейдан Комерфорд, який неодноразово звинувачував Бойна в трансфобії, опублікував вибачення у Twitter. Комерфорд визнав, що його твіти про Бойна "були безжальним переслідуванням", яке завдало Бойну "великого горя". Бойн відповів: "Я вдячний за вибачення та відкликання образ Ейдана Комерфорда і, крім цього, не маю подальших коментарів"[18].

Він знову натякнув на негативну реакцію, яку отримав через книгу, у газетній колонці в 2021 році. Хоча Бойн не згадував Комерфорда по імені, він посилався на когось, хто "визнав, що був залучений до цілеспрямованої кампанії "безжального переслідування", а потім "заповз назад у свою підземну печеру зализувати рани"[19].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

  • 2000: Викрадач вічності
  • 2001: The Congress of Rough Riders
  • 2004: Кріппен
  • 2006: Next of Kin
  • 2008: Mutiny on the Bounty
  • 2009: The House of Special Purpose
  • 2011: Абсолютист
  • 2013: This House Is Haunted
  • 2014: A History of Loneliness
  • 2016: The Heart's Invisible Furies
  • 2018: Ladder To The Sky
  • 2020: A Traveller at the Gates of Wisdom
  • 2021: The Echo Chamber
  • 2022: All the Broken Places
  • 2023: Water
  • 2024: Earth
  • 2025: Air

Романи для юних читачів

  • 2006: Хлопчик у смугастій піжамі
  • 2010: Noah Barleywater Runs Away
  • 2012: З Барнабі Бракетом трапилося жахливе
  • 2013: Stay Where You Are And Then Leave
  • 2015: The Boy at the Top of the Mountain 
  • 2019: My Brother's Name is Jessica
  • 2024: The Dog Who Danced on the Moon

Збірки оповідань

  • 2015: Beneath The Earth
  • 2017: Yummy

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • Хлопчик у смугастій піжамі / Джон Бойн ; пер. з англ. Віктора Шовкуна. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 192 с. — ISBN 978-617-679-232-1.
  • Усі ті розбиті місця / Джон Бойн ; пер. з англ. Андрія Маслюха. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 480 с. — ISBN 978-966-448-354-1.

Екранізації

[ред. | ред. код]

У 2008 році компанія Мірамакс випустила однойменну екранізацію роману «Хлопчик у смугастій піжамі». Зйомки проходили в Будапешті. Головні ролі виконали Аса Баттерфілд, Джек Скенлон, Віра Фарміґа і Девід Тьюліс. Фільм отримав кілька престижних кінопремій.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://web.archive.org/web/20160401154223/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/john-boyne
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Biography - John Boyne. John Boyne (брит.). Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
  4. ↑ Sherlock, D.J.M. (2006). Trinity College Record Volume 2006. Dublin: Trinity College Dublin Press. ISBN 1-871408-07-5.
  5. ↑ Telling tales about Trinity College in the 90s. The Irish Times. 19 December 2016. Процитовано 19 March 2023.
  6. ↑ Boyne, John (19 липня 2017). At Swim, Two Boys Is a Great Irish Novel, a Gay Love Story but So Much More. The Irish Times. Процитовано 1 February 2019. As a young gay man behind a bookshop counter, I watched the people who bought At Swim, Two Boys—and there were a lot of them—and used it as a tool for flirtation. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка) Передрук вступу Джона Бойна до At Swim, Two Boys Джеймі О'Ніла.
  7. ↑ Boyne, John (22 лютого 2018). John Boyne on Homosexuality and Changing Attitudes. WHSmith. Процитовано 1 February 2019. [...]not because I had any issue with being gay[...] {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  8. ↑ Boyne, John (7 листопада 2014). John Boyne: 'The Catholic priesthood blighted my youth and the youth of people like me'. The Irish Times. Процитовано 1 February 2019. It's not easy to be a young, gay teenager[...] {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  9. ↑ Boyne, John (20 February 2021). John Boyne: I was abused at Terenure College, but not by John McClean. The Irish Times. Процитовано 20 February 2021.
  10. ↑ Boyne, John (11 October 2019). John Banville... the world's greatest living writer, is someone who has a legitimate chance of winning the Nobel Prize. Архів оригіналу за 11 October 2019. Процитовано 11 October 2019.
  11. ↑ Джон Бойн: «Я начал писать в среду утром и писал 60 часов». www.livelib.ru. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 22 червня 2017.
  12. ↑ Boyne, John (13 April 2019). John Boyne: Why I support trans rights but reject the word 'cis'. The Irish Times. I reject the word "cis" ... I don't consider myself a cis man; I consider myself a man.
  13. ↑ Gaden Gilmartin, Cassia (16 April 2019). Irish Author John Boyne Faces Backlash From Trans Activists Over New Novel. Gay Community News.
  14. ↑ Lynch, Donal (24 April 2018). 'I was warned not to go out alone' - author John Boyne in gender-label row. Irish Independent.
  15. ↑ O'Connor, Amy (16 April 2019). John Boyne deletes Twitter account after trans article backlash. The Irish Times.
  16. ↑ Rickets, Chris (20 April 2019). John Boyne flying flag for trans people even if he is holding it upside down. The Irish Times.
  17. ↑ Whelan, Ella (25 April 2019). John Boyne is a man, not a 'cis' man. spiked.
  18. ↑ Barter, Pavel (19 July 2020). Battle of the Boyne ends with novelist thankful for Aidan Comerford apology– TheTimes.co.uk. Sunday Times. Архів оригіналу за 19 July 2020. Процитовано 26 May 2023.
  19. ↑ Boyne, John (13 August 2021). John Boyne: 'Only a fool or an incurable optimist would think you can solve the world's problems in 280 characters'. Irish Independent. Архів оригіналу за 28 May 2023. Процитовано 27 August 2021.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джон_Бойн