Добротове — Вікіпедія

село Добротове
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Тер. громада Кролевецька міська громада
Код КАТОТТГ UA59020090210090661
Облікова картка Добротове 
Основні дані
Населення 736 (2001 рік)
Поштовий індекс 41344
Телефонний код +380 5453
Географічні дані
Географічні координати 51°32′30″ пн. ш. 33°12′20″ сх. д. / 51.54167° пн. ш. 33.20556° сх. д. / 51.54167; 33.20556
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Місцева влада
Адреса ради 41300, Сумська обл., Конотопський р-н, м. Кролевець, площа Миру, буд. 1
Карта
Добротове. Карта розташування: Україна
Добротове
Добротове
Добротове. Карта розташування: Сумська область
Добротове
Добротове
Мапа
Мапа

Добро́товесело в Україні, у Кролевецькій міській громаді Конотопського району Сумської області. Населення - 736 осіб (2001). До 2020 орган місцевого самоврядування — Добротівська сільська рада. Село із золотим серцем.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване за 12 км від адміністративного центру громади м. Кролевець на березі річки Коропець (має три ставки), поблизу села в яку впадає річка Стрижень. На відстані 1 км розташоване село Терехове.

Назва

[ред. | ред. код]

Про походження назви села Добротове існує дві легенди:

«Серед лісу, де була галявина, протікала річка. Ця річка була чудова, а тому біля неї на галявині поселилися два брати – козаки. Вони були знахарями, все могли робити: майструвати, лікувати, дати добру пораду. Тому люди йшли до них з інших сіл. Мандруючи до них, говорили, що йдуть до братів. Так і виникла назва села Добротове.»

«Колись давно, за часів, коли на Україну поширилося із Польщі, а потім із Росії кріпосне право, в цій місцевості поселилися козаки. Вони жили краще, ніж селяни з інших сіл. Саме тому їм заздрили, що вони живуть добре. Від того і пішла назва села «Добротове.»

Старожили віддавали перевагу першій легенді і стверджували її достовірність. Хоча в обох легендах засновниками були козаки.

Символіка

[ред. | ред. код]

На гербі відбилася козацька історія села і легенда про його походження. Червоне тло і чорні козацькі хрести відносять нас до роду гетьмана Івана Самойловича, який мав на гербі три чорні козацькі хрести на червоному тлі. Чорний колір хрестів також означає родючі місцеві ґрунти, а золота облямівка хрестів - багатство і щедрість. На гербі села їх тільки два, що відображає легенду про заснування села двома козака-знахарями, про що також свідчить посох Асклепія, а срібний його колір означає, що їхня допомога була безкорисливою та щирою. Золоте серце символізує добро і веде до назви села (герб є напівпромовистим).

Історія

[ред. | ред. код]

Село відоме з кінця XVII століття - засноване на території Ніжинського полку Гетьманщини. У 18 столітті настоятелем місцевої церкви був представник роду Гетьмана Іоанна Самойловича - отець Андрій Боровський, син сотника Варвинської сотні Яреми Калачника-Моренця.

Сусідні села Реутинці, Церковне, Боцмане та інші села Кролевеччини згідно з відомостями архіву міста Новгород-Сіверська у володінні польського магната Вишлі. Згадується і про село Добротове, але вже пізніше – з 1779 року. Село входило до складу Новгород-Сіверського намісництва Сотні Кролевецької (1779 – 1781).

Спочатку село складалося з однієї вулиці, її назва збереглася і до цього часу – Голінка. До Голінки прилягає вулиця Ведмедівка. У цій місцевості жителі села часто зустрічали ведмедів. Назва інших вулиць з’явилась пізніше із розбудовою села. Це вулиці Селище, Семське, Завгоріддя, Бондарівка.

У 18 столітті сільське господарство ґрунтується на використанні власної робочої сили, та при потребі найманої. Поряд із зерновими культурами набувають поширення нові технічні: картопля, кукурудза, цукрові буряки, льон, коноплі, томати, тютюн. Поширюються промисли, млинарство, винокуріння, бортництво.

У селі були побудовані водяні млини на річці Коропець. Один на Голінському ставку, другий на вулиці Семське біля мосту, третій на річці Голубинка, що впадає у річку Коропець. Остання змінила своє русло і помілішала. Тому з’являються торфовища і торфорозробки.

Корінними жителями села були козаки. Кріпосних було лише 60 дворів, які належали різним поміщикам: Ворожбиту, Маркевичу, Буткевичу. Селяни відбували панщину, яка становила 3-4 дні. Податки платили за димарі, вікна, млини, мости, дороги. Хатини були з одним вікном, покриті соломою, обмазані глиною, мали убогий вигляд. Землю обробляли дерев’яними плугами із залізним наконечником.

Поля, ліси належали знатним козакам та поміщику. Територія, на якій розміщені сучасні: контора, сільська рада, молебний будинок, школа – раніше належали генералам Буткевичу і Дубницькому. Буткевич виділив землю під забудову церкви. Вона була побудована у 1785 році коропськими майстрами та мешканцями села.

З 1917 у складі УНР. Російсько-більшовицька окупація з 1919.

1929 комуністична влада почала терор проти незалежних аграріїв, заганяючи у колгоспи. 1932 у селі почалися масові убивства голодом. 1941 сталінська влада утекла із села, 1943 - повернулася. З огляду на небезпеку партизанського руху 1946 року знову вдалася до терору голодом. До початку 1960-тих років мешканці села не мали право на загальнодержавний паспорт і насильно утримувалися в селі. Перші пенсії уряд СССР почав виплачувати лише з 1964 року.

У післявоєнний період наше село і господарство колгоспу поступово відбудовувалося. За роки Радянської влади, особливо 1980-1985 рр., село досить добре змінило обличчя. З’явилося багато новобудов у селі і в колгоспі «Вперед».

Основні новобудови це будинок культури ( збудований на місці старої конюшні). Двоповерховий дитячий садок «Веселка», вулиця «Молодіжна», КЗС, картоплепереборочний пункт, картоплесховище, свинотоварний комплекс, авто гараж, медпункт. Збудовано зерносклади, критий зерноток. Збудовано дорогу з твердим покриттям по центру села і до м. Кролевець та до села Терехове. Кожного дня ходили автобуси до м. Кролевець, 3 рейси на день.

1991 абсолютна більшість селян висловилася в підтримку відновлення державної самостійності України.

Після розпаду Радянського Союзу за період перебудови і реформ будівництва на селі припинилося. Село і колгосп «Вперед» почали занепадати. Його було реформовано у САПТЗТ «Вперед». Із 2000 корів залишилося 120, із 1200 голів свиней залишилося 50.

У 1999 році почалося розпаювання землі. Колгоспники забрали землю, одержали на них сертифікати, а згодом і державні акти. Частина селян здали землю в оренду ТОВ агрофірмі «Вето-Агро», що незабаром також розпалося. У 2001 році створено сільськогосподарське товариство СТОВ «Обрій», що працює і зараз.

Культура

[ред. | ред. код]

Раніше в селі Добротове дуже популярним був хор «Ланка», до складу якого входили як жінки так і чоловіки. Художнім керівником хору була Дряпко Ольга Іванівна, яка на той час була завідуючою СБК – Сільським будинком культури. Ольга Іванівна разом з Пильтяєм Миколою Михайловичем, який грав на баяні, підбирали репертуар, в залежності від свята.

Дуже гучно і з великим розмахом святкували в селі Масляну і прихід весни. В центрі села відбувалося гуляння: співали пісні, ставили вистави, їздили на конях з бубонцями, пекли млинці і палили опудало.

Популярним святкуванням, на той час, були проводи хлопців в армію. Святкували в сільському клубі на сцені. Призовникам від колгоспу дарували подарунки і присвячували на їх честь концерт.

На той час хор «Ланка» дуже цінували. Учасники отримували заробітну плату, у розмірі одного рубля, в колгоспі виписували їм пшеницю і мед. А також отримували премії і подарунки. Хор їздив виступати як по Кролевецькому району так і за його межами.

Наразі хор «Ланка» збирається дуже рідко і в неповному складі. Багатьох вже немає в живих. Та й роки вже не ті, що раніше.

Сьогодення

[ред. | ред. код]

В центрі села розташована школа – Добротівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа, дошкільний навчальний заклад» з кількістю учнів 1-9 класів – 34 учнів та 12 дітей дошкільного віку.

При школі створено краєзнавчий музей, зареєстрований в 1998 році Сумським обласним управлінням освіти. У 1985 році створено на території школи «зону відпочинку», спортивний комплекс.

В селі є медичний заклад ФАП, пожежна частина, відділення зв’язку. В центрі села знаходиться сільський будинок культури на 350 місць.

На території села утворено сільськогосподарське товариство СТОВ «Обрій» на чолі з Завгороднім Володимиром Миколайовичем. Товариство займається вирощуванням зернових культур.

Щорічно влітку жителі села урочисто відзначають свято День села. Проводяться розважальні ігри та конкурси, які супроводжуються піснями та танцями. Дійство відбувається в центрі села.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Кролевецької міської громади[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кролевецького району, увійшло до складу новоутвореного Конотопського району[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання

[ред. | ред. код]