Ернест Томпсон Сетон — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сетон.
Ернест Томпсон Сетон
Ім'я при народженніангл. Ernest Evan Thompson
ПсевдонімThompson-Seton[1]
Народився14 серпня 1860(1860-08-14)[2][3][…]
Саут-Шилдс, Тайн-енд-Вір, Англія, Сполучене Королівство[5]
Помер23 жовтня 1946(1946-10-23)[5][2][…] (86 років)
Сетон Вілледжd, Нью-Мексико, США
Громадянство Канада
США
Діяльністьнатураліст, письменник, сценарист, есеїст, науковий ілюстратор, митець, дитячий письменник
Alma materАкадемія Жуліана і Jarvis Collegiate Instituted
Мова творіванглійська
Роки активності1886 — 1946
Magnum opusTeachers' manual of bird-life; a guide to the study of our common birdsd, Bird-life; a guide to the study of our common birdsd і Bird-Lore, Volume Id
ЧленствоКанадська королівська академія мистецтвd і Американська академія мистецтв та літератури
Автограф
Нагороди
Сайт: etsetoninstitute.org
CMNS: Ернест Томпсон Сетон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ерне́ст Томпсон Сето́ народився (14 серпня 1860— 23 жовтня 1946) в Англії, в невеликому містечку Саус-Шільдсе. Творець навчально-виховної програми «Життя в природі по-індіанськи» (1902).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитячі роки

[ред. | ред. код]

Предки Ернеста Сетона-Томпсона мали шотландське походження, належали до старовинного роду. Предки письменника захоплювались мисливством, зокрема, в сім'ї існував переказ, про лорда Сетона, пристрасного мисливця, який убив у тому ж XVIII столітті останнього вовка на Британських островах. Батько майбутнього письменника мав чималий статок, будучи власником близько десяти суден, які перевозили товар в усі кінці світу. В родині було чотирнадцять дітей, сім'я жила в достатку. Сетон-Томпсон був наймолодшим, десятою дитиною.

Сетон на початку письменницької кар'єри

Сетон-Томпсон оселився в Манітобі й повернувся до своєї улюбленої справи — письменництва, він пише, публікує багато статей про тварин, а в 1886 році виходить його перша книга «Ссавці Манітоби», після якої невдовзі й з'явилася низка інших видань наукового характеру, зокрема з орнітології. У 1890 році Сетон-Томпсон отримав у Парижі премію за картину «Сплячий вовк».

Сетон-Томпсон першим у світі написав оповідання, головними героями яких були справжні звірі і птахи. З великою любов'ю, правдиво і захоплююче він змалював їхню поведінку і вчинки, часто в драматичних ситуаціях.

У 1898 році Сетон-Томпсон видав книжку "Тварини, яких я знав" , яка змусила заговорити про нього як про письменника, котрий знову відкрив для людини світ тварин. Услід за нею з'явилися такі книжки, як: "Доля гнаних" (1901), "Тварини-герої" (1905), "Дикі тварини у себе вдома".Але тварини були не єдиним захопленням Сетона-Томпсона. Іншою його пристрастю були індіанці, їх побут, їхня "лісова наука" Письменник глибоко захоплювався тим, як індіанці, чиє життя минало в лісах, серед дикої природи, вміли читати її, мов відкриту книжку, проникаючи в усі її таємниці Вивченню їхнього життя він присвятив багато років.

Це все знайшло відображення в книжках Сетона-Томпсона, які були не менш відомими, ніж його розповіді про тварин. Серед цих книжок були: "Берестяний сувій індіанців" (1907), "Книга лісової науки й індіанських премудрощів" (1912), "Підручник лісовика" (1912), "Євангеліє червоношкірого" (1938). До книжок про індіанців відносять також і книжку "Рольф у лісах" (1911).

У 1917 році в Катеринославі видавництво «Слово» друкує оповідання «Зайцеві пригоди» в перекладі Михайла Кривинюка. Наступного року в тому ж видавництві виходить збірка оповідань «Бінго. Історія мого собаки» в перекладі дружини Михайла Кривинюка Ольги Косач-Кривинюк. Окрім того, того ж 1918 року виходять ще чотири переклади Сетона-Томпсона: «Вулі, чабанський пес» та «Подорож дикої качки» Ю.Сірим у видавництві «Українська школа», «Лобо, король вовків на Курумпо» та «Наші приятелі. Оповідання про собак» М. Бейєром у полтавському видавництві.[7]

У 1919 році виходить друком оповідання «Сірий ведмідь Ваб» у перекладі П. Макаренка в полтавському видавництві «Зірка». Того ж року переклад оповідань «Зайцеві пригоди» перевидало харківське видавництво «Рух».[7]

У 1925 році естафету перекладів творів Е. Сетон-Томпсона переймають київські видавництва: «Культур-Ліга» та «Час» .

У 1928 році друкувати твори Сетон-Томпсона береться харківське видавництво «Книгоспілка».

1929 року видавництво «Час» видає ще один переклад оповідань Е. Сетон-Томпсона «Мої знайомі» з авторськими ілюстраціями. Не лишається осторонь у цьому перекладацькому процесі й видавництво «Центрвидав», надрукувавши у 1930 році переклад оповідання «Ведмежа Джонні».

1958 року українською мовою, у перекладі Л. Солонька, було видано книжку «Маленькі дикуни» (Державне видавництво дитячої літератури УРСР). Згодом ця книга декілька разів перевидавалася. 2012 року «Маленьких дикунів» випустило видавництво «Темпора».

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ернест Томпсон Сетон
  1. ↑ https://mix-n-match.toolforge.org/#/entry/115967406
  2. ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. ↑ а б Сетон-Томпсон Эрнест // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ а б datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  7. ↑ а б Здражко А. Є. Видання української дитячої перекладної літератури на початку XX століття (1917 — поч. 1930-х рр.)/ А. Є. Здражко // Мова і культура. — 2012. — Вип. 15, т. 1. — С. 341—346.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернест_Томпсон_Сетон&oldid=42842069