Кадети (телесеріал) — Вікіпедія

Кадети
Кадетство (рос.)
Типтелесеріал
Телеканал(и)СТС і Перець
ЖанрДрамедія, лірична комедія
Тривалість160 серій по 45 хв.
Компанія'Кіноконстанта'
Керівник проєктуМуругов В'ячеслав Олександрович
СценаристЛеонід Купрідо
РежисерСергій Арланов
ПродюсерВ'ячеслав Муругов, Костянтин Кікічев, Олександр Роднянський
У головних роляхОлександр Головін, Іван Добронравов, Артем Терехов, Борис Корчевников, Олександр Пороховщиков, Валерій Баринов, Вадим Андрєєв, Володимир Стеклов, Олена Захарова, Георгій Мартиросян, Лінда Табагарі, Віталій Абдулов
КомпозиторО.Айвазов, Міка Ньютон, "Чи-лі"
Країна-виробникРосія Росія
Мова оригіналуросійська
Перший показ4 вересня 200610 грудня 2007
Кількість сезонів3
Кількість серій160
Посилання

«Кадети» — російський телесеріал компанії «СТС», що розповідає про повсякденне життя кадетів Суворовського військового училища. Знімання тривало протягом 2006—2007 років у Тверському суворовському військовому училищі за підтримки міністерства оборони Росії.

В Україні серіал транслював канал «1+1» з 15 січня по 18 грудня 2007 року. Також серіал транслювався на телеканалі Новий канал. З жовтня 2014 року заборонений до показу в Україні.

Сюжет

[ред. | ред. код]

З першого до третього сезону події присвячені відповідно життю суворовців на першому, другому та третьому (останньому) курсах училища.

Час дії сюжету було віднесено до реальної пори року під час знімань, тому для першого сезону (знімання влітку-восени 2006) хронологія сюжету охоплює вступ до СВУ, першу й четверту навчальну чверть; для другого (знімання взимку-навесні 2007) — третю навчальну чверть II курсу, у третьому сезоні (літо-осінь 2007) події відбуваються перед випуском із СВУ.

Перший сезон

[ред. | ред. код]

Основна тема першого сезону — перехід підлітків від непевного, часом безвідповідального життя до навчання з суворими порядками під наглядом майора Василюка. В центрі сюжету — спроби спершу безвідповідального Макарова, сина мера міста, скористатися статусом свого батька; конфлікт Синицина між навчанням і стосунками зі його дівчиною Ксюшею; ворожнеча між сиротою Лєваковим і сином військового Сирниковим; захоплення Сухомлина азартними іграми; та гіперопіка батьків над Перепечко. Серед сюжетних ліній виділяється історія кохання Макарова до молодої викладачки Поліни та спроби конкурентів його батька вплинути на владу в місті.

Другий сезон

[ред. | ред. код]

У другому сезоні серіалу події будувалися довкола суперництва двох лідерів колективу: Макарова й переведеного до його взводу Соболєва. Сирников дедалі більше конфліктує зі своїм батьком і зв'язується з хуліганами, які вимагають з нього сплатити картярський борг. Поступово він стає красти, але врешті повстає проти хуліганів, коли ті загрожують його малій сестрі. Батько дізнається правду й вибачає його. Суворовці намагаються вирахувати хто пише на них доноси, помилково підозрюючи Сирникова. В Перепечко з'являється дівчина Вероніка, що його батьки сприймають надто серйозно. Соболєв конфліктує з Макаровим через дівчину Риту, що закінчується своєрідною дуеллю. До того ж Рита виявляється дочкою суперника батька Макарова. Коли Рита переїжджає в Москву, Макаров і Соболєв миряться. Майор Василюк отримує підвищення.

Третій сезон

[ред. | ред. код]

Через наближення випускного кадетам того важливо зберегти гарну репутацію. Тема відносин Макарова й викладачки етики Поліни знову стає головною. Ця сюжетна лінія залишилась відкритою, попри спроби Поліни віднадити Макарова від стосунків з нею. Макаров згодом знайомиться з Олесею. Перепечко мріє стати льотчиком, але це виявляється неможливо через його здоров'я, і він стає жертвою шахраїв. У нього також розвиваються стосунки з Анжелою. Дівчина Синицина, Ксюша, планує поїхати на навчання за кордон, і він сумнівається в її вірності. Потім він дізнається, що Ксюша вагітна, і вона робить аборт. Сирников мріє вступити до десантного училища, але його батько проти. Сухомлин ніяк не може відмовитися від азартних ігор і обманює свою дівчину Ольгу заради грошей, отож вона його покидає. Соболєв підозрює, що за серією нападів хуліганів на суворовців стоїть Трофімов, аби домогтися відрахування суперників за бійки. Трофімов і Сирников сперечаються за дівчину Дашу і їхній конфлікт закінчується виключенням обох із СВУ. Суворовці здають екзамени та випускаються із Суворовського військового училища.

Сезони

[ред. | ред. код]

Серіал «Кадети» має три сезони:

  • Перший — 40 епізодів.
  • Другий — 50 епізодів.
  • Третій — 70 епізодів.

У ролях

[ред. | ред. код]

Головні персонажі

[ред. | ред. код]

Другорядні персонажі

[ред. | ред. код]

Критика

[ред. | ред. код]

Серіал містить суттєві неточності щодо укладу життя кадетів. Наприклад, суворовці носять форму тоді, коли не повинні, щовихідних відвідують дискотеку (що дозволено тільки двічі на рік), регулярно виходять за межі училища без дозволу[1].

Кримська правозахисна група зазначила пропагандистський, проросійський вплив серіалу: «можна тільки припускати, скільки російських молодих солдат, вихованих на цьому серіалі, згодом брали участь в захопленні Криму і Донбасу»[2].

Російське опозиційне видання «Meduza» писало, що «Кадети» були одним із багатьох серіалів та фільмів, які показувалися з метою створення в молоді привабливого образу російської армії та тим самим спонукали до участі в війнах за межами Росії; зокрема у вторгненні в Грузію та Крим. Такі твори були призначені запевнити майбутніх солдатів, нібито воювати весело та безпечно[3].

Як писало видання «Нігіліст», «серіал „Кадетство“ є справжнісінькою апологією шкільних, казармових та тюремних „понятій“, що зливаються на екрані в патріотичному екстазі заради „перевиховання“ молоді. Варто зазначити, що „перевиховання“ є не перекодуванням людини, а скоріше доповненням та розвитком насильства, як правило, прищепленого ще в ранньому віці»[4].

«Детектор медіа» зауважував, що спонсором трансляцій серіалу в Україні свого часу була ТМ «Зелена марка» (лікеро-горілчаний завод «Топаз»), тому «виникає запитання стосовно коректності алкогольного спонсора для серіалу, ядро аудиторії якого становить молодіжна, навіть юнацька аудиторія»[5].

Похідні роботи

[ред. | ред. код]

У 2008 році вийшов чотиритомний роман В'ячеслава Бондаренко «Кадетство», заснований на подіях серіалу[6].

Ті ж актори знімалися в телесеріалі «Кремлівські курсанти» (рос. Кремлевские курсанты, 2009)[7].

За мотивами серіалу компанією Bajoum Interactive створено відеогру-квест рос. «Кадетство. Новая история» (2009), засновану на подіях і героях серіалу[8]

Заборона до показу та поширення в Україні

[ред. | ред. код]

У жовтні 2014 року Державне агентство України з питань кіно заборонило до показу та поширення в Україні деякі російські фільми, зокрема і «Кадетство». За словами голови відомства Пилипа Іллєнка, рішення прийняте з огляду на події в Україні, через які «некоректно зараз буде демонструвати на українських телеканалах ті російські фільми, в яких є відверта пропаганда, на кшталт звеличення силових структур Росії та самої Росії»[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Читатели «Комсомолки» начинают охоту на ляпы и оговорки!. Комсомольская правда. 17.04.2007. Процитовано 24.09.2022.
  2. РОСІЙСЬКЕ КАДЕТСТВО ЗАМІСТЬ КРИМСЬКОГО ДИТИНСТВА – Кримська правозахисна група. crimeahrg.org (укр.). Процитовано 24 вересня 2022.
  3. Как в России с младших классов готовят детей к службе в армии Фильмы «Уроки мужества» и «Сын» рассказывают о патриотическом воспитании (от рождения и до смерти). Meduza (рос.). Процитовано 24 вересня 2022.
  4. Путевые заметки на тему, как давно ВСЁ ЭТО началось, или Кино — и русские. Нігіліст (ru-RU) . 21 березня 2022. Процитовано 24 вересня 2022.
  5. Гонтар, Олена (25 грудня 2007). Телеканал «Сіті» за осінь продав удвічі більше рекламного часу. detector.media (укр.). Процитовано 24 вересня 2022.
  6. Вячеслав Бондаренко. www.livelib.ru. Процитовано 24 вересня 2022.
  7. Как изменился герой «Кадетства» за 15 лет: «Дико обаятельный» плохой парень Аристарх Венес. Культурология. Процитовано 24 вересня 2022.
  8. Игра «Кадетство: Новая история» для PC – Компания «СофтКлаб». www.softclub.ru. Процитовано 24 вересня 2022.
  9. В Україні не виходитимуть сім російських фільмів — Держкіно [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]. Громадське телебачення. 22.10.2014

Посилання

[ред. | ред. код]