Німецька колоніальна імперія — Вікіпедія

Німецька колоніальна імперія
Прапор	Герб
Дата створення / заснування	1884
Країна	Німецька імперія
Столиця	Берлін
Власник	Німецька імперія
Час/дата припинення існування	1920
Німецька колоніальна імперія у Вікісховищі

52°31′00″ пн. ш. 13°23′00″ сх. д. / 52.516666666667° пн. ш. 13.383333333333° сх. д. / 52.516666666667; 13.383333333333

Німецька колоніальна імперія — держава, яка складалася з метрополії (Німецька імперія) та територій, що перебували в колоніальній залежності від неї. У різні історичні періоди колоніями Німеччині були території в Африці, Азії, Південній Америці та Океанії.

На відміну від інших європейських держав, які почали політику колонізації ще в XVI столітті, з німецьких держав лише Бранденбург наприкінці XVII століття володів невеликими колоніальними володіннями.

Німеччина почала активну політику колонізації лише наприкінці XIX століття.

Німецька колоніальна імперія була утворена в 1880-1890-х та проіснувала до кінця Першої світової війни, коли колонії були розділені між союзниками згідно з Версальським мирним договором 1919.

Колонії Німеччини (Німецький Камерун, Тоголенд, Німецька Східна Африка, Німецька Південно-Західна Африка, Цзяочжоу, Німецька Нова Гвінея, Соломонові острови тощо) перейшли під опіку держав-переможниць (Великої Британії, Французької республіки, Японської імперії, Південно-Африканського Союзу).

Переділ німецьких колоній був здійснений таким чином. В Африці Танганьїка стала підмандатною територією Великої Британії, район Руанда-Урунді — підмандатною територією Бельгії, «Трикутник Кіонг» (Південно-Східна Африка) був переданий Португальській республіці (названі території раніше складали Німецьку Східну Африку), Велика Британія і Французька республіка розділили Тоголенд й Німецький Камерун; ПАС отримав мандат на Південно-Західну Африку. У Тихому океані як підмандатні території до Японської імперії відійшли острови, що належали Німецькій імперії північніше екватора, до Австралійського Союзу — Німецька Нова Гвінея, до Нової Зеландії — острови Німецьке Самоа.^[1][2]

Німеччина за Версальським мирним договором відмовлялася від всіх концесій і привілеїв у Республіці Китай, від прав консульської юрисдикції і від всякої власності в Сіамі, від усіх договорів і угод з Ліберією, визнавала протекторат Французької республіки над Марокко та Великої Британії — над Єгиптом. Права Німеччини щодо Цзяочжоу і всієї Шаньдунської провінції Республіки Китай відходили до Японської імперії (внаслідок цього Версальський договір не був підписаний Китаєм).

• Територіально-політична експансія Третього рейху
• Німецька колонізація Америки
• Вершники Німецької Східної Африки
• Історія Німеччини
• Особливий шлях Німеччини
• Колоніалізм

• Gisela Graichen^[de], Horst Gründer^[de]. Deutsche Kolonien: Traum und Trauma. — 1. — Berlin : Ullstein, 2007. — 486 p. — ISBN 978-3-548-36940-2.
• Ludolf Pelizaeus. Der Kolonialismus. — 1. — Wiesbaden : Marixverlag, 2008. — 256 p. — ISBN 978-3865399410.
• Ferdinand Hahnzog. Hanauisch-Indien: einst und jetzt. — Hanau : Dausien Verlag, 1959. — 59 p.
• Hermann Kellenbenz^[de]. Die Brandenburger auf St. Thomas // Jahrbuch für Geschichte von Staat, Wirtschaft und Gesellschaft Lateinamerikas. — Köln : Böhlau, 1965. — Вип. 0075-2673. — С. 196-217.
• Ulrich van der Heyden^[de]. Rote Adler an Afrikas Küste. Die brandenburgisch-preußische Kolonie Großfriedrichsburg in Westafrika. — Berlin : Selignow-Verlag, 2001. — ISBN 3-933889-04-9.