Маніок їстівний — Вікіпедія

Маніок їстівний
Ботанічна ілюстрація маніока з книги «Köhler's Medizinal-Pflanzen», 1887
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина:	Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід:	Manihot
Вид:	Маніок їстівний (M. esculenta)
Біноміальна назва
Manihot esculenta Crantz, 1766

Маніок їстівний або касава (Manihot esculenta Crantz) — типовий вид роду маніок родини молочайних (Euphorbiaceae), важлива харчова коренеплідна тропічна рослина.

Касава — африканська назва маніоку (ця назва походить з Бразилії, де так цю рослину називають Тупі-Гуарані, а в решті Південної Америки відома як юка — через що дуже частою є плутанина назв і понять). Суто касавою нерідко іменують тільки борошно з маніоку.

Це багаторічна вічнозелена кущова рослина 3-5 м заввишки. Стебло циліндричне, 2-7 см завтовшки, розгалужене, добре облиствене, крихке. Забарвлення сіро-зелене, сріблясте або малинове, поверхня гладка або шорстка. Листки пальчасті, з 3-7 частками, на довгих яскраво-червоних черешках, довжина частки листа 12-17 см. Суцвіття — китиця до 20 см. Квітки дрібні, жовтого забарвлення, полігамні, з переважанням чоловічих. Плід — тристворчата коробочка, що розтріскується при дозріванні. Насіння дрібне, еліптичної форми, сірого чи коричневого забарвлення.

В їжу використовують подібне на картоплину коріння та листя. Маніок виростає на вісім футів (~2 м) у висоту; коріння може сягати трьох дюймів завтовшки й трьох футів (~1 м) завдовжки з масою від 3 до 10 кг. У коренеплодах багато крохмалю (77 %^[1]). У сирому вигляді дуже отруйні, споживаються лише вареними або печеними. З сирого маніоку роблять крупу (тапіоку), з якої варять кашу, а сушену маніоку перемелюють на борошно, з якого печуть тонкі коржі, які отримали назву хліб з касави. Листя подрібнюють і тушать з м'ясом.

Батьківщиною маніоки вважають райони сучасної Бразилії, поширена культура в усіх тропічних районах земної кулі. Посівні площі у світі становлять 14,5 млн га, виробництво — 129 млн т при середній врожайності 8-9 т / га.

Країни найбільшого поширення маніока в сільському господарстві: Заїр, Танзанія, Уганда, Нігерія в Африці; Таїланд, Індонезія, В'єтнам у Південно-Східній Азії; Бразилія, Венесуела, Колумбія в Південній Америці.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Бернардино де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С. А, 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек) — ISBN 978-617-7085-07-1.
• https://npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomydetail.aspx?id=431678 [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Маниока — Manihot esculenta // Экологический центр «Экосистема» [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття про молочайні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.