Мироносицька церква (Харків) — Вікіпедія

Мироносицька церква
Мироносицька церква
	Фото храму з новою дзвіницею 1911 з боку Мироносицької площі.
	49°59′55″ пн. ш. 36°14′07″ сх. д. / 49.998691° пн. ш. 36.235187° сх. д.
Тип споруди	церква і втрачена спорудаd
Розташування	Україна, Харків
Початок будівництва	1887
Кінець будівництва	1889
Зруйновано	11 березня 1930
Відбудовано	відбудована 2015
Належність	Православ'я
Єпархія	Харківська єпархія УПЦ МП
	Мироносицька церква (Харків) (Україна)
	Мироносицька церква у Вікісховищі

Мироносицька церква — православний храм, що існував в Харкові з кінця XVII століття до 30-х років XX століття. Храм названий на честь Жінок-мироносиць, розташовувався в Нагірному районі міста навпроти сучасної будівлі Харківського театру опери та балету за Дзеркальним струменем на місці скверу Перемоги. Церква перебувала в кварталі колишньої Мироносицькій площі, розмежована нинішніми вулицями Сумської, Жон Мироносиць, Чернишевської та Скрипника. За час свого існування храм кілька разів перебудовувався й пройшов шлях від цвинтарної заміської церкви до приходського храму в самому центрі міста.

Нова будова

Будівництво нової дев'ятибанної церкви в стилі наближеному до українського бароко (осторонь від історичного місця, в глибині скверу біля будинку по вул. Чернишевській, 15) розпочалося у вересні 2013 року, через п'ять років після символічного закладення. Йому передувала серія протестів місцевих мешканців проти будівництва.^[1]^[2]

Відкриття храму відбулося 22 серпня 2015 року.

Історичні факти

Під час Першої російської революції, настоятель храму — Павло Григорович разом з чотирма іншими священиками виступили проти застосування смертної кари до революціонерів. Цей вчинок викликав обурення харківського єпископа Арсенія і отець Павло позбавився поста настоятеля^[3].

Примітки

↑ Вместо сквера — церковь? Харьковчане против. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
↑ Храм жен-мироносиц «прикроет» парковку. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
↑ Зуб, 2007.

Джерела

Эдуард Зуб. Милосердие – поповское слово : [рос.] // Вечерний Харьков. — 2007. — 8 октября.

Це незавершена стаття про церковну будівлю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Вместо сквера — церковь? Харьковчане против. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.

[2] Храм жен-мироносиц «прикроет» парковку. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.

[FOOTNOTEЗуб2007-3] Зуб, 2007.

[1]

[2]

[3]

п о р Сумська вулиця
Непарний бік	Будинок Північного банку (№ 1) • Будинок Карла Клеккера (№ 3) • Кінотеатр «Ампір» (№ 5) • Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка (№ 9) • Прибутковий будинок «Саламандра» (№ 17) • Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка (№ 25) • Сад імені Тараса Шевченка • Кіноконцертна зала «Україна» (№ 25) • Особняк Сергія Савича (№ 43) • Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс ім. В. Г. Короленка (№ 55) • Особняк Юзефовича (№ 61) • Центральний парк
Парний бік	Будинок Олександра Кулікова (№ 2) • Прибутковий будинок Фреймана (№ 6) • Ave Plaza (№ 8) • Будівля Державного банку (№ 12) • Будинок Ради з'їзду гірничопромисловців (№ 18-20) • Харківський радіотехнічний коледж (№ 18-20) • Прибутковий будинок Герша Ліфшиця (№ 26) • Дзеркальний струмінь (№ 28) • Мироносицька церква (№ 28) • Сквер Перемоги (№ 28) • Харківський національний університет будівництва й архітектури (№ 40) • Будинок Аладьїних (№ 44) • Особняк Миколи Авдакова (№ 52) • Харківська обласна державна адміністрація (№ 54)