Організація економічного співробітництва та розвитку — Вікіпедія

Організація економічного співробітництва та розвитку
Абревіатура	OECD(англ.)[1], OCDE(фр.)[1]
Гасло	Better policies for better lives, De meilleures politiques pour de meilleures vies, Lepší politiky pro lepší životy і Mejores políticas para una vida mejor
Тип	міжнародна організація[2] міжурядова організація[3] організація[4] орган державної влади[4]
Засновано	16 квітня 1948 і 30 вересня 2010
Правовий статус	міжнародна організація[d][5]
Засади	Convention on the Organisation for Economic Co-operation and Developmentd
Галузь	activities of extraterritorial organizations and bodiesd[5]
Країна	Франція
Штаб-квартира	Париж (48°51′41.544000099993″ пн. ш. 2°16′9.3720001000003″ сх. д. / 48.86154° пн. ш. 2.26927° сх. д. / 48.86154; 2.26927)[1][6]
48°51′42.026000099995″ пн. ш. 2°16′9.2480000999996″ сх. д. / 48.86167° пн. ш. 2.26924° сх. д. / 48.86167; 2.26924
Членство	Couperin Consortiumd[7] Міжнародний статистичний інститут Мережа за озеленення фінансової системиd[8] ORCID[d][9] Association of Learned and Professional Society Publishersd[10] UNESCO Global Open Science Partnershipd[11]
Офіційні мови	англійська французька
Офіс голови	Secretary-General of the Organisation for Economic Co-operation and Developmentd
Генеральний секретар	Mathias Cormannd (1 червня 2021)
Членів	38 країна (2021)
Партнерство	United Cities and Local Governments[12] Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку[13]
Дочірня(і) організація(ї)	OECD Development Centred Nuclear Energy Agencyd Європейська Конференція Міністрів Транспорту International Transport Forumd Міжнародне енергетичне агентство
Вебсайт: oecd.org
Організація економічного співробітництва та розвитку у Вікісховищі

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), (англ. Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD)) — міжнародна організація, що об'єднує 37 країн світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян і високим індексом людського розвитку і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 року в Парижі, але набув чинності 30 вересня 1961 року на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн — членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються.

Організація об'єднує 37 найбільш економічно розвинених країн світу — більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Швейцарія, Норвегія, Південна Корея, Японія та інші. Штаб-квартира розміщена в Парижі (Франція)

ОЕСР також активно співпрацює з державами світу, які не є членами організації (зокрема з Україною), у рамках спеціалізованих програм, міжнародних заходів тощо.

Офіційними мовами ОЕСР є англійська і французька.

Поточним генеральним секретарем ОЕСР є Хосе Анхель Гурріа Тревіньо (з 2006 року).

Установа виникла у 1948 році як Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) під керівництвом французького економіста Роберта Марджоліна для допомоги у керівництві здійсненням Плану Маршалла для економічної реконструкції Європи після Другої світової війни. Пізніше список членів союзу розширився неєвропейськими країнами, а у 1961 році він був перетворений на Організацію економічного співробітництва та розвитку. Починаючи з моменту свого створення, ОЕСР ставить за мету посилювати економіку країн-членів, просувати ринкову економіку та представницьку демократію, розвивати вільні ринки, сприяти зростанню як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються.

ОЕСР сьогодні об'єднує 37 країн-членів і надає урядам цих країн рекомендації з вивчення, розробки та покращення соціально-економічної політики. Вони беруть до уваги позитивний досвід, намагаються знайти шляхи вирішення спільних проблем, скоординувати внутрішню та міжнародну політику, які, особливо в час мондіалізації економіки, мають формувати все більше і більше однорідний ансамбль. Дискусії в рамках ОЕСР можуть розгортатися навколо чисто формальних рішень, наприклад, введення суперечливих юридичних норм, які заважають вільному переміщенню капіталів та послуг, виробленню заходів з боротьби з корупцією або забороні державних субсидій у суднобудівництві. Але більш часто такі дискусії дають урядам змогу бути більш поінформованими з тим, щоб потім у національних рамках приймати рішення по всіх аспектах державної політики та краще відчувати їх вплив на міжнародну спільноту. Вони дають можливість пізнавати і діяти з урахуванням думок інших країн.

ОЕСР — це товариство «багатих» країн, які поділяють спільні ідеї. Його країни-члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг. Головною вимогою до членства є дотримання принципів ринкової економіки та демократичного плюралізму.

Ядром цієї організації спочатку стали країни Європи та Північної Америки. Нині до ОЕСР входять 37 членів^[14].

• Європейська комісія бере участь разом із країнами — членами ЄС у роботі ОЕСР^[15].

На відміну від Світового Банку та Міжнародного валютного фонду, ОЕСР не надає фінансування. Організація є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях. Ця часто непомітна робота, на думку країн-членів ОЕСР, є основною і дуже ефективною, оскільки, починаючи зі збору та аналізу даних і до колективної дискусії щодо політики, яка проводиться. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє спостереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найефективнішими засобами ОЕСР.

Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.

Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних «правил гри» в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.

• Комітет з конкуренції ОЕСР
• Комітет з питань державного управління ОЕСР
• програма ОЕСР/SIGMA
• Інвестиційний комітет ОЕСР
• Стандарти ОЕСР щодо офіційного тестування тракторів сільськогосподарського та лісового призначення
• Комітет з політики територіального розвитку ОЕСР
• Глобальний форум з транспарентності та обміну податковою інформацією
• Комітет з питань туризму ОЕСР
• Комітет з питань сприяння розвитку ОЕСР
• Центр розвитку ОЕСР
• Конвенція ОЕСР про боротьбу проти підкупу іноземних публічних посадових осіб в міжнародних комерційних операціях
• Рада з питань суднобудування ОЕСР
• Робоча група з транспорту ОЕСР
• Комітет з питань фінансових ринків
• Комітет з питань фіскальних справ
• Комітет з питань освітньої політики
• Керуюча рада Міжнародного енергетичного агентства (МЕА)

Україна розпочала співпрацю з ОЕСР у 1997 р. У 2003 р. Урядом України створена міжвідомча Координаційна рада у зв'язках з ОЕСР, яку очолював віцепрем'єр-міністр України Сергій Тігіпко. На цей час Координаційну раду очолює Міністр економіки^[16].

Мінекономіки України співпрацює з ОЕСР у рамках виконання Євразійської програми конкурентоспроможності (проєкт ОЕСР «Стратегія секторної конкурентоспроможності для України»).

У лютому 2013 року Кабінет Міністрів України затвердив план дій щодо поглиблення співробітництва між Україною та Організацією економічного співробітництва та розвитку на 2013—2016 роки^[17].

13 березня 2014 року ОЕСР призупинила процес вступу Російської Федерації через її політику стосовно України. Також країни — члени ОЕСР вирішили поглибити співпрацю з Україною для подальшого зміцнення нинішньої співпраці, а також поділитися досвідом з новим керівництвом, щоб воно успішно вирішило посталі перед ним проблеми^[18].

2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України уповноважив Міністра економічного розвитку та торгівлі підписати Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Організацією економічного співробітництва та розвитку щодо поглиблення співробітництва^[19].

У липні 2022 року під час Міжнародної конференції з питань відновлення України у місті Лугано Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль передав Генеральному секретарю ОЕСР Матіасу Корманну заявку щодо набуття Україною членства в ОЕСР. Крім того, за політичної підтримки Президента України й за ініціативи керівника Офісу Президента Андрія Єрмака 2 серпня 2022 року був направлений запит України на приєднання до Робочої групи OECP з питань хабарництва^[20].

5 жовтня 2022 року ОЕСР почала переговори про вступ України^[21].

12 грудня 2022 року стало відомо, що у Києві запустять так званий "Офіс зв'язку" Організації економічного співробітництва та розвитку.^[22]

• Нестерович В. Ф. Стандарти Організації економічного співробітництва та розвитку щодо урегулювання лобіювання / В. Ф. Нестерович. Історико-правовий часопис. 2016. № 1. — С. 75—79.
• Т. 1. Шинкаренко. Організація економічного співробітництва та розвитку // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т. 2. — 812 с. ISBN 966-316-045-4
• Т. Шинкаренко. Організація економічного співробітництва та розвитку // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 515. ISBN 978-966-611-818-2

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: OECD

• Організація економічного співробітництва і розвитку // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Офіційний вебсайт ОЕСР (англ.) — (фр.)