Оржиця (річка) — Вікіпедія

Оржиця
Оржиця біля смт Оржиці
49°55′08″ пн. ш. 32°32′52″ сх. д. / 49.918777777778° пн. ш. 32.547777777778° сх. д. / 49.918777777778; 32.547777777778
Витік	біля західної околиці с. Савинців
• координати	49°55′08″ пн. ш. 32°32′52″ сх. д. / 49.918777777778° пн. ш. 32.547777777778° сх. д. / 49.918777777778; 32.547777777778
Гирло	Сула
• координати	49°46′07″ пн. ш. 32°46′33″ сх. д. / 49.768611111111° пн. ш. 32.775722222222° сх. д. / 49.768611111111; 32.775722222222
Басейн	басейн Дніпра
Країни:	Україна * Полтавська область
Регіон	Полтавська область
Довжина	29 км км
Площа басейну:	2 190 км²
Притоки:	Жаб'яче Око, Жоравське Озеро, Чумгак, Чевельча (праві) Гнила Оржиця (ліва)

О́ржиця — річка в Україні, в межах Оржицького району Полтавської області. Права притока Сули (басейн Дніпра). Літописна назва — Со́жиця (д.-рус. Съжица)^[1].

Довжина 29 км (разом з Гнилою Оржицею — 127 км). Площа водозбірного басейну 2 190 км². Похил річки 0,34 м/км. Долина коритоподібна, завширшки до 3 км, завглибшки до 15 м. Заплава завширшки до 600 м, з багатьма озерами, в нижній течії заболочена. Річище слабозвивисте, на більшості ділянок зарегульоване. Середня багаторічна витрата води р. Оржиця (с. Маяківка) становить 3,44 м³/с. Середньорічна мінералізація води становить близько 745 мг/дм³. Використовується для рибництва, водопостачання, зрошення, задля рекреації.

Бере початок біля західної околиці села Савинців. Утворюється злиттям річок Гнилої Оржиці та Чумгаку. Тече переважно на південний схід, у пригирловій частині — на південь. Впадає до Сули на південний схід від села Плехова.

На правому березі річки розташований районний центр Оржиця.

Притоки: Жаб'яче Око, Жоравське Озеро, Чумгак, Чевельча (праві); Гнила Оржиця (ліва).

25 серпня 1078 року на берегах Сожиці відбулася битва, в якій союзне військо князів-ізгоїв Олега, Бориса та половців розбили руське військо чернігівського князя Всеволода Ярославича^[2].

• Згідно з деякими довідниками Гнила Оржиця не є притокою Оржиці, а лише назвою середньої та верхньої частини Оржиці.
• У долині річки розташовані природоохоронні території: Плехівський заказник і Оржицький заказник.

У творчості Євгена Гребінки є байка Рибалка, у якій в алегоричній формі йдеться про Оржицю та Сулу.

• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись (2-е издание). — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1908.
• Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. ISBN 5-308-00052-2
• «Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Полтавщина. Енциклопедичний довідник., за ред. В. А. Кудрицького., К.: «Українська Енциклопедія», 1992, стор. 622.
• Гідрохімія річок Лівобережного лісостепу / За ред. В. К. Хільчевського, В. А. Сташука. — К.: Ніка-Центр, 2014. — 230 с. ISBN 978-966-521-107-5

Це незавершена стаття про Полтавщину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.