Пам'ятник Олександрові Пушкіну (Харків) — Вікіпедія
Пам'ятник Олександрові Пушкіну | ||||
---|---|---|---|---|
Пам'ятник Олександрові Пушкіну | ||||
Тип | скульптура | |||
Статус спадщини | Державний реєстр нерухомих пам'яток України | |||
Країна | Україна | |||
Розташування | Харків | |||
Скульптор | Борис Едуардс | |||
Матеріал | Бронза | |||
Засновано | 26 травня 1904 | |||
Встановлено | 26 травня 1904 року | |||
Стан | демонтовано | |||
Пам'ятник Олександрові Пушкіну у Вікісховищі |
Па́м'ятник Олекса́ндрові Пу́шкіну в Харкові — колишній пам'ятник-погруддя російському поетові Олександру Пушкіну в місті Харкові. Був встановлений на Театральній площі у 1904—2022 роках. Демонтований 9 листопада 2022 року в рамках деколонізації після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
Пам'ятник Пушкіну у Харкові вирішили встановити у 1899 році до 100-річчя з дня народження письменника. Але відкритий він був 26 травня 1904 року. Він був розташований на початку Театрального скверу.
Через п'ять місяців після встановлення пам'ятника, у ніч на 31 жовтня 1904 року, на хвилі передреволюційних подій активісти підпільної терористичної групи «Оборона України», створеної на базі партії УНП з ініціативи Миколи Міхновського, спробували підірвати пам'ятник [1]. Внаслідок вибуху бюст не постраждав, відкололася лише частина постаменту. При цьому в будинках біля площі Поезії вибуховою хвилею повибивало шибки[2]. Один з організаторів підриву Микита Шаповал згодом пояснював:
«Я був переконаний, що доки на Україні нема пам'ятника Шевченку — не сміє стояти інший пам'ятник».[3]
У 1909 році до сторіччя з дня народження письменника в аналогічному стилі на іншому кінці скверу був споруджений бюст Гоголю.
Бюст демонтували 9 листопада 2022 р. та вивезли на зберігання[4]. У листопаді 2023 р. Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про вилучення пам’ятника з Державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини національного значення.[5] 5 червня 2024 року працівники комунального підприємства демонтували постамент пам’ятника.[6]
Бронзовий бюст був встановлений на чотиригранному постаменті з сірого граніту. Пушкін був увінчаний лавровою гірляндою. На постаменті був надпис: рос. «Александру Сергеевичу Пушкину город Харьков».
Скульптор — Борис Едуардс. Офіційна назва: «Пам'ятник поету О. С. Пушкіну» . Пам'ятник був об'єктом культурної спадщини національного значення (пам'ятка монументального мистецтва), охоронний номер 200010-Н[7].
- ↑ С.Щур Україна терористична: «Оборона України» та Микола Міхновський
- ↑ Харьковские памятники: Каразина четырежды переселяли, Пушкина взрывали, Шевченко увезли в столицу // Комсомольская правда в Украине. — 1 октября 2009 года http://kp.ua/daily/011009/196360/print/
- ↑ Микита Шаповал: Схема життєпису. Біографія. Листи. Музей голодомору. https://www.facebook.com/events/1247884572586633/
- ↑ Пушкіна в Харкові більше немає. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Харківського Пушкіна викинули з державного реєстру пам’яток. Харків Тimes (укр.). 12 листопада 2023. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ У Харкові вже демонтували й постамент пам’ятника Пушкіну (фото). Харків Тimes (укр.). 5 червня 2024. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928
- «В городе. Харьков» № 2 «Харьков туристический. 100 мест, которые нужно увидеть». — Харків : «Тєлєнєдєля-Харків», 2011. — С. 15. — 10 000 прим.(рос.)
- Авторський колектив під керівництвом А.П. Голікова. Харьков. Краткая справочная книга. — Харків : Прапор, 1976. — С. 271. — 50 000 прим.(рос.)
- Парамонов Андрій Федорович. Харків. Харківська область.Шляхами Слобідської України. Путівник. — Харків : Біблекс, 2008. — С. 32. — ISBN 978-966-2950-20-5.(рос.)
- сост. А.Ю. Лейбфрейд, В.А. Реусов, А.А, Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харків : Прапор, 1985. — С. 47. — 10 000 прим.(рос.)
- Дьяченко Н.Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-те, виправлене і доповнене. — Харків : Прапор, 1977. — С. 140. — 50 000 прим.(рос.)
- С. Посохов, О. Денисенко. Харьков: Путеводитель. — 2-ге. — Харків : Золоті Сторінки, 2008. — С. 42. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-400-087-8.(рос.) р р
- Камеристий-Брайтенбюхер Ростислав. Помста за Мазепу. Хто і чому 120 років тому підірвав у Харкові бронзового Пушкіна // NV.UA, 06.07.2024