Патронат — Вікіпедія
Патронат або патронаж — багатозначний термін, який використовується для опису різних, але близьких між собою явищ. Має історичне, загальне та спеціальні сучасні значення, головними з яких є:
- У Стародавньому Римі — влада, становище патрона, його заступництво.
- Взагалі заступництво з чийогось боку, покровительство, сприяння.
- перен., розм. Державний заклад для утримування сиріт.
Сам термін походить від латинського patronatus формальних стосунків між патронами і клієнтами.
Нове сімейне законодавство передбачає запровадження патронату над дітьми. Внесеними змінами у Сімейний кодекс України 2016 року визначено термін патронат над дитиною як «тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім'ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин».[1]
Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім'ї послуг, спрямованих на повернення у сім'ю відповідно до найкращих інтересів дитини. На передачу дитини в сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, коли може свідомо це висловити.[2]
Термін перебування дитини в сім'ї патронатного вихователя встановлюється органом опіки та піклування і не може перевищувати трьох місяців, проте може бути продовжений за рішенням органу опіки до 6 місяців.
Оплата послуг патронатного вихователя (грошове забезпечення в розмірі 5 прожиткових мінімумів) та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім'ї (соціальна допомога в розмірі 2-х прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку) патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів державного бюджету (на час експерименту).
Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.
- усиновлення, на відміну від патронату, відносять до підстав створення сім'ї;
- при усиновленні дитина приймається в сім'ю усиновлювача на правах доньки чи сина і поміж дитиною і усиновлювачем виникають відносини, що прирівнюються до батьківських. При патронаті батьківських прав не виникає, а дитина передається лише на тимчасове влаштування. На період перебування дитини в сім'ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім'ю патронатного вихователя;
- підставою виникнення усиновлення, як правило, є рішення суду, а відносини між дитиною та патронатним вихователем виникають на підставі договору між останнім і органом опіки та піклування;
- патронат, на відміну від усиновлення, припиняється при досягненні дитиною повноліття;
- патронатний вихователь, на відміну від усиновлювача, отримує плату за виховання;
- між патронатним вихователем і дитиною не виникає аліментних зобов'язань, як це відбувається при усиновленні;
- патронат не є перешкодою для усиновлення дитини.
- патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов'язань;
- між дитиною і патронатним вихователем складаються тісніші зв'язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном;
- опікун — законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь — лише у сфері процесуальних відносин.[3]
- ↑ Сімейний кодекс України | від 10.01.2002 № 2947-III (Сторінка 1 з 6). zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 23 травня 2017.
- ↑ Деякі питання здійснення патронату над дитиною | від 16.03.2017 № 148. zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 23 травня 2017.
- ↑ Тема 6. Форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування
- тлумачний словник сучасної української мови онлайн[недоступне посилання з липня 2019]
- Патронат // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.