Петер фон Бірон — Вікіпедія

Петер фон Бірон нім. Peter von Biron
Портрет Бірона
Герцог Курляндії і Семигалії
1769 — 1795
Попередник:	Ернст-Йоганн Бірон
Народження:	15 лютого 1724(1724-02-15) Мітава, Курляндія
Смерть:	13 січня 1800(1800-01-13) (75 років) Гелленау, Пруссія
Поховання:	Мітавський палац
Національність:	німець
Релігія:	лютеранин
Рід:	Бірони
Батько:	Ернст-Йоганн фон Бірон[1]
Мати:	Benigna Gottlieb von Trotha gt Treydend[1]
Шлюб:	Princess Caroline of Waldeck and Pyrmontd, Бірон Євдокія Борисівнаd і Dorothea von Medemd
Діти:	Princess Pauline, Duchess of Sagand, Princess Wilhelmine, Duchess of Sagand, Доротея Саган, Princess Johanna of Courlandd і Henriette Friederike, Gräfin von Wartenbergd[1]
Нагороди:	Ордени Андрія Первозванного, Олександра Невського, Чорного орла
Медіафайли у Вікісховищі

Пе́тер фон Біро́н (нім. Peter von Biron, 15 лютого 1724(17240215) — 13 січня 1800) — останній герцог Курляндії і Семигалії (1769—1795). Представник шляхетного німецького роду Біронів. Народився у Мітаві, Курляндія. Син курляндського герцога Ернста-Йоганна. Розпочав кар'єру в російській армії, в кірасирському полку під командуванням Мініха (1732). Дослужився до підполковника кінної гвардії (1740), але незабаром був арештований. Перебував на засланні у Вологді (1741—1762). Звільнений наказом царя Петра III, підвищений до генерал-майора (1762). Проголошений спадкоємцем Курляндії-Семигалії (1763). Після батькового зречення очолив герцогство (1769). Перебував у гострому конфлікті із курляндським лицарством. Наслідував прусські політично-культурні зразки. Був патроном театральних мистецтв і музики. Заснував курляндську лицарську школу — Петрівську академію (1775), що стала центром освіти і науки курляндських земель на подальші століття. Добудував Мітавський і Рундальський палаци, а також резиденції у Вюрцау, Шветгофі й Фрідріхслусті. Тривалий час подорожував Німеччиною, Італією, Голландією (1784—1787). Під час поділів Речі Посполитої намагався зберегти самоврядність Курляндії; перебував в опозиції до проросійської партії Говена (1793—1795). В ході російської операції з анексії Курляндії, під тиском лицарства і петербурзьких урядовців, був змушений відмовитися від герцогського престолу (1795). Назавжди покинув Росію, виїхавши до Пруссії. Мав маєтки у Вартенберзі й Загані у Сілезії (з 1786), а також Наход в Богемії. Батько красуні Доротеї, коханки Талейрана. Нагороджений орденами Олександра Невського, Андрія Первозванного, Чорного орла. Помер у Гелленау, Пруссія.

• Пе́тер / Петро́ фон Біро́н (нім. Peter von Biron) — у німецьких джерелах.
• Петро́ Ерне́стович фон Біро́н (рос. Пётр Эрнестович фон Бирон) — у російських джерелах, з патронімом.
• Пе́тер І, або Пе́тро І (нім. Peter I.) — з порядковим номером, як перший курляндський герцог з таким іменем.
• Пе́тро І Курляндський (нім. Peter I. von Kurland) — з порядковим номером і короткою назвою герцогства.

Петер фон Бірон народився 15 лютого 1724 року в Мітаві^[2][3].

• 15 жовтня 1765 року Петер одружився із князівною Кароліною-Луїзою фон Вальдек (померла 1772 року)^[2].

24 листопада 1769 року Ернст-Йоганн Бірон зрікся герцогського престолу на користь свого сина Петра. Це породило політичну кризу, спричинену відмовою курляндського лицарства присягати йому.

У червні 1770 року, спільно з російськими представниками, Петер змусив членів курляндського ландтагу скласти присягу на вірність собі. Проте весь час його правління був сповнений політичною боротьбою з лицарством і смутами.

• 8 серпня 1776 року, за посередництва барона Говена, Петер уклав із лицарством «Акт примирення», який прибирав частину суперечностей.

Перший і другий поділи Речі Посполитої не торкнулися Куляндії-Семигалії безпосередньо. У країні посилився російський вплив, проте багато державних діячів все ще шукали опору при польському дворі, а також отримували підтримку з боку Австрії й Пруссії.

• 6 березня 1774 року Петер одружився вдруге, із князівною Євдокією Юсуповою (померла 1778)^[2].
• 1775 року Петер заснував перший найвищий навчальний заклад герцогства — Петрівську академію.
• 6 листопада 1779 року Петер одружився втретє, із графинею Доротеєю фон Медем^[2].
• 10 (21) травня 1783 уклав у Ризі курляндсько-російську конвенцію про кордон і торгівлю, яка надала широкі права російському купецтву в Курляндії-Семигалії.

• 31 січня 1793 року, за ініціативи барона Говена, було ухвалено так звані «Композиційний акт» між герцогом і лицарством^[4], які принижували роль першого й надавали лицарям ширші права^[5].
• 17 (28) березня 1795 року курляндський герцог Петер фон Бірон, який з лютого перебував у Санкт-Петербурзі, визнав поділ Речі Посполитої і зрікся своєї герцогської гідності^[6].
• 15 (26) квітня 1795 року російська імператриця Катерина ІІ видала Маніфест про приєднання Курляндії. На місці герцогства заснували Курляндське намісництво.
• 30 серпня 1795 року Петер фон Бірон назавжди покинув Курляндію^[6].

Йому належав Жаганський палац.

Петер фон Бірон помер 13 січня 1800 року в Гелленау, графство Глац^[2][3].

• Батько: Ернст-Йоганн Бірон
• 1-а дружина (з 1765): Кароліна-Луїза фон Вальдек
• 2-а дружина (з 1774): Євдокія Юсупова
• 3-я дружина (1779): Доротея фон Медем
  • Петер фон Гершау (1779—1852)
  • Катаріна Бірон (1781—1839)
  • Пауліна Бірон (1781—1839)
  • Йоганна Бірон (1783—1876)
  • Доротея фон Бірон (1793—1862)

• v. Barisien (1781);
• Stich v. S. G. Kütner (1781), Neumann;
• Meyer, Acad. Peer.;
• Medaillen v. G. B. Biluinger (1737), Georgi (1775) u. C. Leberecht (1785);
• Sub., Dvor. imp. Ekateriny II, 13

• Орден Андрія Первозванного (1740, 1764, Росія)^[2][3].
• Орден Святого Олександра Невського (1740, 1762, Росія)^[2][3].
• Орден Чорного орла (Пруссія)

• Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
• Cruse, K. W. Curland unter den Herzögen. Mitau, 1837, V. 2, S. 177ff.
• Seraphim, A. Die Geschichte Des Herzogtums Kurland: 1561—1795. Reval, 1904, S. 304—333.
• Isenburg/Freytag, Taf. 132;
• Neumann, Aus alter Zeit, 45-60;
• Meyer, Acad. Fett., 62-67
• Campe, Lex. 1 u. 2;
• Müller, Kurl. Spätbarock

• Biron, Peter v. // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710–1960. Köln-Wien, 1970, S. 68—69. [1]
• Winkelmann. Biron, Ernst Johann // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1877, Band 6, S. 286–291.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петер фон Бірон

• Biron, Peter v. // Baltisches biografisches Lexikon digital.