Тибель — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клинці.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клинець (значення).

Тибель зі зворотного боку, у конструкції дзвіниці

Тибель на хрестоподібній конструкції (інтер'єр дерев'яної дзвіниці церкви Святого Миколая у селі Колодне, Збаразький район, Тернопільщина

Ти́бель (пол. tybel, dybel < нім. Döbel, звідси також «дюбель»)^[1], на́гель^[2] (від нім. Nagel), кли́не́ць (частіше вживається у множині тиблі, клинці) — кілочки із твердого дерева, що застосовують для з'єднування великих дерев'яних конструкцій. Використання тиблів найчастіше зустрічається в народній дерев'яній архітектурі. В Україні найбільше використання у дерев'яних храмах.

Використання тиблів має більші переваги над використанням залізних цвяхів (основним недоліком залізних цвяхів є корозія) чи інших типів фіксування дерев'яних конструкцій.

При побудові конструкції із використанням тиблів спершу роблять великий отвір при накладанні двох чи більше дерев'яних балок. Згодом у цей отвір забивається сам тибель.

Загалом тиблі є дуже надійними та довговічними. Вік тибля переважно збігається із віком споруди.

Примітки

↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
↑ Нагель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання

Архітектурні поняття
Латовець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 811. — 1000 екз.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

[2] Нагель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1]

[2]