Хмельницьке шосе (Вінниця) — Вікіпедія
Хмельницьке шосе Вінниця | |
---|---|
Колишні назви | |
Літинське шосе (до 1957) | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 4,36 км |
Координати початку | 49°14′02″ пн. ш. 28°27′26″ сх. д. / 49.23389° пн. ш. 28.45722° сх. д. |
Координати кінця | 49°14′21″ пн. ш. 28°23′57″ сх. д. / 49.23917° пн. ш. 28.39917° сх. д. |
поштові індекси | 21021, 21029, 21036 |
Транспорт | |
Автобуси | 4, 16, 21 |
Трамваї | 2, 4, 5 |
Маршрутні таксі | 11Б, 16А, 17А, 18Б, 23А |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Забудова | багатоповерхова |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r306218 |
Мапа | |
Хмельницьке шосе у Вікісховищі |
Хмельницьке шосе — одна з центральних і найдовших вулиць Вінниці. Частина автошляху М12 і, ширше, європейського автошляху E50.
Назва походить від міста Хмельницького, адже шлях туди з Вінниці починається цим шосе.
Хмельницьке шосе починається в низинній місцевості Вінниці, що має назву «Балка Каліча» (правобережжя Південного Бугу). Початкова точка шосе — площа Гагаріна, що з'єднує три широкі вінницькі вулиці, у тому числі Соборну і Пирогова. Перші 400 м, до Т-подібного перехрестя з вулицею Магістратською, вулиця йде рівно зі сходу на захід, топографічно підвищуючись.
Уздовж майже всього шосе (до перетину з Барським шосе) паралельно йдуть дві колії вінницького трамваю.
Наступні 200 м чотирисмугове шосе проходить повз площу Стуса. Згодом змінює напрям на північно-західний захід і проходить так 600 м. Після того знову повертає і прямує 1,6 км точно в західному напрямку. На цій ділянці шосе проминає ще одну низину, перетинається з вулицею 600-річчя (названою на честь ювілею міста[1]) і проспектом Юності (обидві з півдня).
Проспектом Юності відзначений поворот Хмельницького шосе на північний захід. Протягом 750 м воно прямує до виїзду з міста.
Далі вулиця перетинається з Барським шосе, що прямує до Жмеринського району на південь. Тут же, за 100 м, під'єднується Львівське (колишнє Об'їзне) шосе з півночі. Ця ділянка є важливим транспортним вузлом, де розташований Західний автовокзал, кінцеві зупинки міського транспорту.
За Львівським шосе місто Вінниця закінчується у своїх адміністративних межах і починається село Зарванці. Тут шосе перетворюється на автошлях М12 і прямує до Літина. Хоча об'єкти, які розміщуються по цій дорозі у певній близькості до обласного центру, позначаються кілометражем Хмельницьке шосе: «1-й км Хм. шосе», «7-й км Хм. шосе» тощо.
До 1957 року вулиця називалася «Літинське шосе»[2].
- Непарна сторона
- Свято-Воскресенська церква (№ 5)
- «Книжка» (№ 7)
- Трамвайно-тролейбусне управління (№ 29)
- Ринок «Лісопарк»
- Пам'ятник радянським льотчикам
- Вінницький технічний коледж (№ 91)
- Вінницький національний технічний університет (№ 95)
- Завод «Маяк» (№ 145)
- Західний автовокзал (№ 147)
- Гіпермаркет «METRO» (0,5 км)
- Гіпермаркет «Епіцентр К» (1 км).
- Парна сторона
- Міський парк
- Палац дітей та юнацтва ім. Л. Ратушної (№ 22)
- Кладовище «Підлісне»
- Завод «Аналог» (№ 82)
- Лісопарк
- Вінницька міська клінічна лікарня № 1 (№ 96)
- Пологовий будинок № 1 (№ 98).
- Меморіал жертвам сталінського терору 1937–1938 років;
- Свято-Воскресенська церква (арх. Г. Артинов);
- Пам'ятник Василеві Стусу, українському поету та правозахиснику;
- Пам'ятник льотчикам-визволителям міста.
Кілометраж | Тип | Перехрестя |
---|---|---|
0 | площа Калічанська | |
0.47 | вул. Магістратська, пл. Стуса | |
0.68 | вул. Блока | |
0.86 | вул. Писарєва (південь); вул. Єрмака (північ) | |
1 | вул. Данила Галицького (південь); вул. Михайла Драгоманова (північ) | |
1.37 | вул. Генерала Арабея | |
1.67 | вул. Трамвайна | |
2.11 | вул. Максимовича | |
2.37 | вул. 600-річчя | |
2.55 | Лісопарк | |
3.04 | просп. Юності | |
3.24 | Технічний університет | |
3.54 | вул. Політехнічна | |
3.83 | Барське шосе | |
4 | Львівське шосе (виїзд) | |
4.32 | Львівське шосе (в'їзд) | |
4.36 | М12 |
- ↑ Моя Вінниця / Про Вінницю / Вулиці Вінниці / 600-річчя. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2014. [Архівовано 2014-07-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Ковтонюк О. Матеріали до історії вулиць Вінниці. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 25 вересня 2014.